У Горішніх Плавнях відбулася зустріч з кременчуцькою письменницею Дариною Гнатко

Зустріч із письменницею Дариною Гнатко (творчий псевдонім Юлії Іргізової), яка живе і працює в Кременчуці, відбулася 8 серпня в культурному центрі міської бібліотеки.

Дарина Гнатко — лауреатка Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» в номінації «Вибір видавця» за роман «Катерина» (2015 рік). Володарка відзнаки «Золотий письменник України» (2021 рік). Також — переможниця Першого літературного конкурсу імені Віктора Баранова в номінації «Проза» за роман «Лора. Історія одного божевілля» (2021 рік).

За словами гості, найбільша нагорода для неї, як для письменниці — це любов, вдячність і визнання читачів. Із творів української класики Дарині Гнатко до вподоби «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького, зі світової — «Звіяні вітром» Маргарет Мітчелл. Із раннього дитинства, згадує мисткиня, вона багато читала, любила придумувати власні історії. Потім з’явилося «непоборне бажання написати щось своє». Спочатку писала для себе.

Та за порадою матері все ж спробувала: надіслала свої перші романи «Катерина» і «Проклята краса» на конкурс «Коронація слова». Видавати романи, за умовою видавництва, треба було не під справжнім своїм ім’ям, а під псевдонімом. Так авторка стала для широкого загалу Дариною Гнатко. Цей псевдонім сподобався й видавцеві.

Авторка коротко переповіла сюжет роману. Головна героїня, наймичка Катерина, змалечку не знала любові, бо вже у три роки залишилася без матері. Відтоді в хаті правує зла мачуха Килина, яка зненавиділа дівчинку з першого погляду. Вона хоче видати пасербицю заміж за огидного сотника Яковенка, який обіцяє щедру винагороду за дівчину. Катерина в розпачі: весілля не за горами, а єдиний захисник, закоханий у неї друг дитинства Микола трагічно загинув. Звідки чекати порятунку? Однак життя дівчини змінює зустріч із графом Криштофом Гнатовським. Вона вперше в житті закохується, і пан відповідає ій взаємністю. Та чи зможуть бути щасливими разом колишня наймичка й нащадок знатного роду? За словами Дарини Гнатко, у творчій діяльності їй також дуже допомагало щире спілкування з українською письменницею Світланою Талан.

Теми ж і зміст, зазначає вона, виникають по-різному: іноді під впливом прочитаної газетної статті, іноді від переглянутого фільму.

Так, твір «Пані Комісарова, або Діаманти Гольдмана» був написаний під впливом прочитаної газетної статті про застінки КДБ СРСР у Кременчуці. Як зауважила гостя, у творчості вона надихається мотивами рідного міста. Авторка вплітає в свої романи сюжети та історії зі свого краю. Присвяченими рідному місту письменниці стали твори «Проклята краса», «Пані Комісарова, або Діаманти Гольдмана», «Мазуревичі. Історія одного роду».

За словами гості, робота над книгою зазвичай триває від двох місяців до півроку. Зокрема, роман «Скеля червоного сонця» був написаний за півтора місяця, а роман «Він звав її Сандрою» — за шість років зі значною перервою. Усі створені образи, зауважує авторка, подобаються їй приблизно однаково, незалежно від того, негативні вони чи позитивні.

Наразі видано 14 романів, які вона написала. У 2021 році два її романи увійшли до 100 кращих українських книг сучасності в шести жанрах. Це «Тінь аспида» — у жанрі українських книг про кохання та «Притулок семи вітрів» (сучасна проза). У кінці минулого року письменниця запланувала написати шість романів. Два з них уже готові. Перший вийде у світ у грудні цього року, другий — у лютому наступного. Ще над чотирма творами авторка продовжує працювати. Наприкінці заходу Олена Дудко від усіх присутніх висловила Дарині Гнатко подяку з «цікаву й змістовну зустріч». Учасники зібрання бажали авторці наснаги для створення нових книг, творчої активності та здоров’я.