Кременчук, Воїни світла, Війна, Відео, Сюжети

«Усе робив для побратимів»: у Кременчуці в останню путь провели полеглого військовослужбовця Юрія Вербенка

26.09.2024, 15:05 Переглядів: 3 861

Рідні та колеги пригадують воїна як добру, щиру, та чесну людину. А побратими — як надійного товариша, який у будь-якій ситуації міг прийти на допомогу

Сьогодні, 26 вересня, у Свято-Миколаївському соборі у Кременчуці попрощалися із полеглим у бою за Україну військовослужбовцем Юрієм Вербенком. Народився чоловік 21 травня 1973 року. Навчався у Києві, потім жив у Кременчуці, працював на підприємстві «Лукас».

Провести Юрія в останню путь зібралися багато людей — рідні, друзі, знайомі та колеги, приїхали і побратими.

— Ще не придумали тих слів, якими можна було б описати ті біль і горе, що не стало такої золотої людини. У нього прекрасні діти, прекрасна жінка, матуся. Усі рідні його дуже любили. Невимовно тяжко від того, що загинула така золота людина. Дійсно, туди йдуть лише найкращі, — говорить нам родичка загиблого, Ліда.

Приїхали провести в останню путь свого товариша і побратими Юрія. Говорять, це тяжка втрата для них усіх.

— Нас мобілізували у лютому 2023 року, і з того часу ми з ним разом служили в одній роті. Це дуже велике горе для всіх нас. Юрій був чудовою людиною — ніколи нікому не відмовляв, коли до нього зверталися. І завжди робив усе так, як треба, — розповідає побратим Юрія, Сергій.

Життя військового обірвалося під Авдіївкою, продовжує розмову чоловік.

— Умови тоді були неймовірно важкі. Їх відправили на позицію — територія незнайома. І відразу був штурм, відразу територію захопили. І вийшло так, що із п’яти чоловік, які там були, тільки вижив. І то його тільки через два дні вдалося знайти його.

Територію, де Юрій загинув, відразу окупували росіяни, тому не було змоги туди підійти, аби дістати тіла загиблих. І лише нещодавно їх таки вдалося повернути додому, аби з честю та гідністю попрощатися, каже Сергій.

— Це була дуже добра, безвідмовна людина. Ми з ним разом їздили по локаціях, розвозили продукти, інші речі. Дуже добрий був. Усе сприймав близько до серця, усе робив для побратимів, аби в них усе було, — додає ще один побратим, Володимир.

«Золотою дитиною» називає Юрія і його теща, Віра. Говорить, вони жили в одному дворі, у сусідніх будинках. І Юрій ніколи нікого не залишав без уваги.

— Завжди підійде, запитає, чи все нормально, чи все в нас є. Вихований, добрий. І до мене у дворі завжди підходив, і до інших стариків. Спитає чи все добре, як самопочуття. Я йому хоч і теща, але він мені як син був, прийняли його в родину як рідного, — додає Віра.

Довгий час Юрій працював у Кременчуці на фірмі «Лукас». Колеги говорять — був чесний та добросовісний, був у гарних стосунках з усіма колегами.

— Усе завжди робив на совість, завжди допомагав своїм товаришам. Пішов захищати країну відразу ж, як тільки отримав повістку — не шукав якихось шляхів, аби ухилитися від служби, — розповідає колега Юрія, Павло.

Військовий шлях Юрій Вербенко розпочав 22 лютого 2023 року, розповідає нам військовослужбовець із позивним «Лиман».

— Служив на посаді сержанта з матеріального забезпечення. Загинув 8 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання по захисту України, її свободи та незалежності, мужньо виконавши свій військовий обов’язок поблизу Авдіївки на Донеччині. Світла пам’ять загиблому героєві-захиснику! — додає «Лиман».

У полеглого бійця лишилися мати, дружина та двоє доньок.

Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали Юрія Вербенка на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.

Фото: Артем Коваленко

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого.

Автор: Яна Гудзь Фото: Артем Коваленко Відео: Артем Коваленко

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.