«Казав: поїдемо додому, будемо ремонт робити»: у Кременчуці попрощалися із полеглим нацгвардійцем Владиславом Пєховим

Сьогодні, 27 листопада, у Кременчуцькому міському палаці культури попрощалися із полеглим у бою за Україну нацгвардійцем Владиславом «Шахтарем» Пєховим. Народився чоловік 26 березня 1996 року у місті Покровськ на Донеччині. Певний час працював там на шахті, а з початку повномасштабного вторгнення добровільно пішов до війська, аби захищати рідні землі.

Провести Владислава в останню путь зібралися небагато людей. До Кременчука його родина переїхала із Покровська нещодавно, тому й прощалися із загиблим саме тут. Віддати шану захисникові приїхали його побратими, знайомі, рідні.

Сергій та Олександр служили разом із Владиславом з перших днів повномасштабної війни. Свого побратима пригадують як доброго та щирого чоловіка, який нічого не боявся.

Спогади про побратима у чоловіків лишилися тільки позитивні.

Сергій пригадує: їхній товариш завжди визивався іти у бій першим, ніколи не боявся нічого.

Військові додають: у цивільному житті Владислав працював підривником на шахті, тому звідти і його позивний — «Шахтар».

Військовослужбовець із позивним «Сєвєр» своє обличчя не показує, проте спогадами про побратима теж поділився.

Віддати останню шану захисникові приїхали і його знайомі із Донеччини. Анатолій товаришує із батьком Владислава, знав загиблого із самого дитинства.

Анатолій пригадує: певний час військовий телефонував батькам із фронту. Але завжди говорив, що у нього усе добре. Потім пройшов навчання за кордоном.

Загинув Владислав 13 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на рідній Донеччині. Анатолій додає: певний час військового вважали як зниклого безвісти, але врешті вдалося знайти його тіло, аби рідні могли достойно провести захисника.

У полеглого бійця лишилися батьки, дружина та маленька дитина. Після прощання панахиду за загиблим воїном відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Владислава Пєхова на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші загиблі воїни.