«Я десантник Збройних сил України»: у Кременчуці попрощалися із загиблим військовим Антоном «Маестро» Вовком

Вчора, 14:03 Переглядів: 2 445

 

З дитинства Антон займався музикою — співав, був учасником музичного ансамблю «Молодість». Пізніше з цим і пов’язав свою професію — працював звуковим редактором на телеканалі СТБ. А потім став на захист Батьківщини у лавах десантно-штурмової бригади

Сьогодні, 8 січня, у стінах Кременчуцького міського палацу культури в останню путь провели полеглого у бою за Україну захисника Антона Вовка. Народився чоловік 4 травня 1988 року, навчався у загальноосвітній школі № 17. Ще з юнацьких років Антон співав, був учасником колективу «Молодість». Тож із музикою і пов’язав своє життя — навчався у Києво-Могилянській академії на звукового редактора, а згодом знайшов роботу за спеціальністю на телеканалі СТБ.

Попрощатися із захисником зібралися багато людей — рідні, друзі та знайомі, колеги-музиканти, побратими зі служби — усі прийшли віддати останню честь українському оборонцеві.

 

Як порядну, добру, чесну та справедливу людину характеризує Антона його молодший брат Вячеслав.

— У нього були можливості відмовитися від служби, але він ними не скористався. Завжди говорив: хто, як не я. Він дуже любив 95-ту десантно-штурмову бригаду, служив у ній. І коли заходила якась розмова, він казав: я десантник Збройних сил України. І все, більше не було сенсу про щось йому говорити, — пригадує чоловік.

 

Попри різницю у віці і сварки та бійки вдома, Вячеслав розповідає: брат завжди за нього заступався у школі й на вулиці. 

— Він дуже рано перейшов на «вільний хліб» — із 13 років сам почав заробляти гроші. Співав пісні, так і заробляв на початку. А потім приносив ці зароблені гроші додому й віддавав батькам і мені, — ділиться чоловік.

Бойового досвіду Антон не мав, проте за час служби встиг достойно зарекомендувати себе перед командуванням — за це і був відзначений нагородами.

 

— За ці два роки він отримав такі нагороди, які ніхто із досвідчених військових за тривалий час може не отримати, — продовжує Вячеслав. — Він сам іти не збирався, але казав, що як принесуть повістку — то піде. Бо це його обов’язок. Ось так і сталося, що пішов…

Данило служив разом з Антоном із перших днів, як той доєднався до лав Збройних сил. Розповідає: певний час товариш перелаштовувався із життя музичного до військової служби.

 

— Він завжди був першим на штурмах і в обороні. Він був справжнім воїном, але при цьому дуже добрим. Саме як добру людину я його й пам’ятатиму. 

Військовий розповідає: першим бойовим виходом Антона був штурм у Серебрянському лісі. Захисникові тоді вдалося відбити напад противника, перейти у контрнаступ та відбив позиції росіян.

 

З Антоном Олександр товаришував із юнацьких років. Разом починали займатися музикою, виступали в одному колективі.

— Мені було 17, а йому 13, коли ми познайомилися. Разом їздили на пісенні фестивалі по Україні, пізніше поїхали працювати на круїзному лайнері. Виступали й в Греції, і в Туреччині. У нього з музикою завжди усе дуже добре виходило, тож пізніше він влаштувався на телеканал СТБ, — розповідає чоловік.

За словами Олександра, на початку повномасштабного вторгнення його будинок розстріляли з танка. Тож дружина Антона після цього виїхала за кордон.

 

— Він спочатку жив сам, а тоді пішов служити, — продовжує Олександр. — Служив добре, завжди, коли приїжджав у Кременчук, ми бачилися, він розповідав про службу. У нього було серйозне поранення, можливо його навіть перевели б кудись в інше місце служити. Але, на жаль, його життя обірвалося…

Спогадами про Антона як музиканта ділиться і Ксенія, клавішниця ансамблю «Молодість».

 

— Ми коли побачили його фото, навіть одразу не зрозуміли. Для нас він назавжди буде Тохою, Тошиком, постійним учасником ансамблю «Молодість». Це була дуже тепла, дуже світла людина. 15 років життя ми провели разом, спілкувалися постійно. Але, на жаль, ця війна забирає найкращих, — говорить Ксенія.

До лав Збройних сил України Антон Вовк приєднався 1 травня 2023 року, розповідає військовослужбовиця Любов Телятник.

— Мав звання молодшого сержанта. Служив на посаді командира відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Загинув 28 грудня під час виконання бойового завдання по захисту України поблизу села Погребки Суджанського району на Курщині. світла пам’ять нашому захиснику! — додає військовослужбовиця.

 

У полеглого захисника лишилися батьки, брат та дружина. Після прощання панахиду за загиблим воїном відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Антона Вовка на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші загиблі воїни.

Фото: Артем Коваленко

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого воїна.


Автор: Яна Гудзь Фото: Артем Коваленко Відео: Артем Коваленко
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 50 від 12 грудня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх