Кохання міського голови

Все сталося у кременчуцькому Міському саду. Колись давно – у 50-х роках 19 століття – той смітник, який ми нині звемо Міським садом, справді був садом. Та ще й яким! Там грав військовий оркестр, квітнули левкої та гвоздика, шуміли дуби і липи, а чистенькими алеями прогулювались дівчата неземної вроди. Там майбутній міський голова її і побачив – дівчину своєї мрії, «всю такую воздушную, к поцелуям зовущую». І було це у 19-му столітті.

Хлопця звали Андрій Ізюмов. Він походив із дворянської родини Ізюмових, що давно проживала у Кременчуці. Хлопець був непоганий, але дещо легковажний. Так ось, одного теплого дня Андрій Ізюмов побачив на алеї Міського саду фантастично красиву дівчину – Настю, дочку протоієрея Георгія, священика Крюківської Покровської церкви. То було кохання з першого погляду. Для Андрія, звичайно. Бо Настя – як дівчина вихована – без дозволу тата та мами не закохувалась. А тато – протоієрей Георгій – дозволу не давав, і все тут. Не подобався йому легковажний аристократик Ізюмов. І ось тут хлопець проявив чудеса проникливості та наполегливості. Він вивідав, чим цікавиться протоієрей. А коли дізнався, що той умліває від голубів, поїхав аж до Києва і привіз звідти – священику у подарунок – двох красенів якоїсь дуже рідкісної породи. А що таке голуб? Це символ миру, любові та різних романтичних почуттів. Тож, отримавши голубів, суворий протоієрей почав потроху танути, аж поки зовсім не розтанув та не дозволив Андрію одружитися із Настусею.

Та цим справа не закінчилася. Бо Андрій – поки женихався – і сам захопився голубами. Згодом він навіть вивів знамениту породу «ізюмівських» голубів. Ці птахи витримували перельоти по 8-10 годин! Крюківські голубівники, до речі, зберегли історичну породу. Яка і нині вважається однією з кращих.

А у вільний від кохання до Настусі та голубів час Андрій Якович Ізюмов став гласним Кременчуцької міської думи, і кілька разів обирався міським головою. Історики і донині вважають його одним із найбільш ефективних мерів Кременчука.

(Історія знайдена у міських архівах співробітником кременчуцького краєзнавчого музею Тетяною Скрипинською)