Що чекає Кременчук у 2011 році або Що «ТелеграфЪ» наворожив на свята

Готуйте по 25 копійок!

Одна з найактуальніших проблем Кременчука – транспорт. Великих автобусів та тролейбусів обмаль, доводиться користуватися незручними «гробиками на колесах» – маршрутками. А перевізники вже давно хочуть піднімати плату за проїзд – 1,75 грн їм замало. Ми вирішили визначити, скільки ж коштуватиме у 2011 році проїзд у маршрутках. На коло з дартсу ми прикріпили папірці із різними тарифами на проїзд – від 1,75 до 3,5 грн. Скільки хто виб‘є – такий тариф і буде. Дівчата довго намагалися поцілити хоча б не в стіну, а у коло. Нічого не виходило. Тому наш фотограф Дмитро Бабець вирішив поставити крапку. Він двічі поспіль поцілив у папірець із тарифом 2,25 грн. Із таким результатом не посперечаєшся… Проте, це краще ніж в анекдоті: «Під ялинку усі кременчуцькі маршрутники загадали одне бажання – щоб пасажири передавали гроші за проїзд без решти, рівно 3,5 грн!» І не забудьте заготовити кілька монет по 25 копійок:)

Для класичного ворожіння по книзі ми вибрали чудове видання «Улицами старого Кременчуга» А. Лушакової та Л. Євселевського. Питання, яке ми поставили книзі було просте – «Що чекає Кременчук у 2011 році?» Редактор відділу новин загадала 13-ту сторінку й 13-й рядок. О жах! Читаємо: «Остальные задыхались от пыли летом и утопали в грязи в осенне-зимнюю распутицу». Йдеться про те, що влада на початку ХХ століття змогла привести до ладу лише частину центральних вулиць, а периферія залишилася у, вибачте, багнюці. Типова ситуація для Кременчука, чи не так? Тобто, нічого не зміниться… 

Наш фотограф загадав 36-ту сторінку… Тут ще веселіше – на фотографії, яка займає пів-сторінки, зображені руїни міської думи у 1944 році. Що б це означало, ми навіть боїмося подумати. 

Журналіст Тетяна Донченко загадала третій абзац на 26-й сторінці. В ньому йшлося про те, що будинок на площі Незалежності, де зараз розташована Кременчуцька райдержадміністрація, свого часу «вніс дисгармонію у забудову площі, яку неможливо було виправити у подальшому». Виходить, можна чекати будівництва чергових бізнес-коробок у найкращих куточках Кременчука?

.

Відоме ворожіння із півником (коли птах обирає мищину із зерном, курку, чи щось інше) ми трохи видозмінили. Роль виконувача бажань ми відвели нашому редакційному кошеняті Матрасику. Як і будь-яка звичайна людина, він полюбляє м‘ясце, тому ми не травмували його психіку зерном. Ми взяли три обіцянки мера, роздрукували їх на папірцях та повстромлювали у ковбаси.

У «Докторській» опинився ремонт доріг, у шинці – нові сміттєві контейнери, а у сосисці – ремонт музею.  Тільки-но Матрасик побачив їжу, він кинувся до найближчого шматка, із «дорогами». Одразу побачив, що поруч лежить сосиска (музей) – схопив її і дав драпака. Зупинився, надкусив і повернувся до «доріг» та «сміттєвих контейнерів»… Так він довго кидався то до одного шматка, то до іншого…  Ми вирішили, що кошеня напророкувало Кременчуку усього потроху – трохи нових контейнерів для сміття, трохи ремонту в музеї, трохи полатаних доріг...

До речі, найбільшим бажанням Матрасика було б його «усиновлення» доброю людиною. Його матір нещодавно вбили бродячі собаки, а попереду ще два довгих зимових місяці… 

За допомогою «класичного» кидання черевиків за ворота дівчата визначали звідки їм чекати нареченого. Ми вирішили, що таким чином можна визначити хто ремонтуватиме фонтан біля McDonald’s. Аби не роззувати наших дівчат на морозі, ми на роль черевика призначили старий кед та шугонули ним через паркан редакції. Кед упав носком на північний схід. Ми довго думали, яке відношення завод дорожніх машин чи прокуратура мають до фонтану, а потім подивилися трохи далі…

А там – «Міський сад» із новеньким стадіоном для футбольного клубу «Кремінь», який так «пробивав» теперішній міський голова Олег Бабаєв. Левова частка грошей на будівництво пішла з міського бюджету, інші гроші – спонсорські. Виходить, що фонтан відремонтують! 

У ворожінні з човником ми вирішили довідатися, яка з обіцянок мера Олега Бабаєва здійсниться у 2011 році якнайшвидше. Ми взяли частину обіцянок (дивись матеріал «План Бабаєва» у №52 за 2010 рік): будівництво автономних котелень для крюків‘ян, будівництво школи-дитсадка у 278 кварталі, закупівлю комунальної дорожньої техніки та «переселення» онкодиспансеру до колишнього військового шпиталю. Папірці з відповідними написами ми розмістили навколо миски з водою. На воду спустили човник із горіхової шкаралупи зі свічкою замість щогли. Логіка проста – куди човник припливе – те і справдиться якнайшвидше. Наше судно довго бовталося на середині «моря», а потім повільно причалило до папірця, який сповістив: онкодиспансеру у військовому шпиталі бути!

Із дитинства всі пам‘ятають гру, коли два сірники ставляться один біля одного, підпалюються і можна дивитися як вони, згораючи, схиляються. Так визначали щирість стосунків між знайомими людьми. Ми вирішили з одного боку взяти сірники від кременчужан, а з іншого – від влади і подивитися наскільки добре розвиватимуться відносини. Такого ніхто не очікував! Провладні сірники палали швидше за громадські – вони гнулися у різні боки крім одного – туди, де знаходилися сірники кременчужан. Дивлячись на цю метушню, «громадяни» швидко згасли і втратили цікавість. Влада ж продовжувала свій танок майже до кінця, проте так і залишилися повернутою до людей «спиною». 

Давно відома кременчужанам казка про зведення біля супермаркету «Амстор» льодового палацу має право на продовження. Вже кілька років замість обіцяного катка, там красується за парканом купа щебеню порослого молодими тополями та бур‘янами. Ми вирішили за допомогою ворожіння на розплавленому воскові свічки спробувати побачити що ж там нарешті буде.Результат ви бачите на фотокартці. Думки в редакції розділилися. Одні побачили у рівній парафіновій поверхні лід, а інші – чергову порцію асфальту для парковки. Проте у стовпчику всі розгледіли пам‘ятник дереву, полеглому у війні великого бізнесу із громадою за своє процвітання.

Спробуйте і ви поворожити на майбутнє Кременчука. Це можна робити до Водохреща (19 січня). Можливо, ваші прогнози виявляться більш оптимістичними.