«Два тижні просиділи у підвалі», - історія родини, яка вирвалася із Харкова до Кременчука

Через Кременчук їдуть біженці. Хтось зупиняється на ніч чи дві – а потім рухається далі на захід; хтось шукає житло на більш довгий термін.

Прокинулися від вибухів

Сергій, його дружина Аліна та їхня 14-річна донька Оля зупинялася у нашому місті на ніч – у волонтерки, яка надала кімнату. Далі тримали курс на Західну Україну, до родичів, куди батько родини вирішив доправити сім’ю, яка майже два тижні у Харкові просиділа у підвалі лікарні, де працює Аліна. Виходив лише Сергій - на роботу, бо він поліцейський. Нестиме службу й далі, повернувшись у розбитий Харків – відпустку взяв на кілька днів, щоб доправити своїх коханих дівчат у безпечне місце. У волонтерки знайшовся диван для дівчат і матрац на підлозі - для їх тата. Влаштує матрац? 

Родина мандрує із кішкою Бантіною - насамперед її та зовсім небагато речей забрали харків’яни, коли залишали свою квартиру. Трапилося це у перший же день війни, вранці 24 лютого. Тоді ще не лунали сирени повітряної тривоги – українські ЗСУ не могли передбачити, що російське вторгнення розпочнеться із бомбардування українських міст. Але ця родина у своєму спальному районі на околиці Харкова прокинулася від вибухів…. Уже згодом з’ясувалося, що російські літаки скинули бомби на військову частину у Чугуєві, а вона всього у кілометрах 20 від їхнього мікрорайону.

Я уточнюю у розмові: навіть не заїхали, коли залишали місто?

(Поки я це пишу, у Кременчуці лунає сигнал повітряної тривоги – і я сподіваюсь на те, що в нас не буде, як у Харкові… Хух, пронесло, пишу далі – від автора).

Два тижні у підвалі

У підвалі сиділи разом: і персонал лікарні, і пацієнти з хворобами рухомого апарату, яких тут лікують і яких медикам довелося спустили у підвал. Тут же й спали всі  на підлозі: персонал та їхні родичі – в одягу, на матрацах. Хворі подекуди на кушетках.

Згодом виявилося, що вулиця Сумська теж небезпечна - історичний центр Харкова теж бомбили. 

У супермаркет – під бомбами

У перші ж дні війни у магазинах Харкова розкупили продукти. Тож з’явилися проблеми з поповненням запасів, розповіло подружжя.

Він додає –  у тому ж самому магазині так відбувалося з ним тричі, так і не вдалося поповнити запаси... 

Перші російські полонені

Сергій, який несе службу і поліції, зіткнувся з російськими полоненими, яких захопили на початку вторгнення. Українські силовики в Харкові дали бій диверсійно-розвідувальній групі ворога у перший день війни, трьох диверсантів захопили у полон.

Харків спорожнів 

Вже після того, як російські військові скинули бомби на центр Харкова, на площу Свободи, Сергій умовив дружину та доньку виїхати з міста. Вони опиралися – хотіли бути разом, але згодом погодилися.

Якраз у цей час в мережі з’являються фото розбитої бомбардуваннями вулиці Сумської – неподалік від тієї лікарні, де ночувала родина.

… Ми сиділи на кухні, пили чай і розмовляли. Попри пережитий кошмар у Харкові, ці люди не втратили здатність посміхатися та радіти життю. Піклувались про кішку, непокоячись, що в неї стрес. Родина вірить, що Україна відвоює Харків, його відбудують – і місто знову стане одним із найгарніших в Україні.

P.S. Імена героїв цієї історії змінено з міркувань їхньої безпеки. На фото - Харків, з якого батько вивіз родину. 10 березня Міський голова Харкова Ігор Терехов повідомив, що окупанти зруйнували близько 400 багатоповерхових будинків у місті.