Зоряні війни

Минулого  тижня  закінчився  щорічний  рейтинговий  конкурс  «Телеграфа» «Людина року – 2006».  Він  тривав  майже три місяці.  Три місяці поспіль  громадяни  Кременчука  вирізали купончики,  вписували у них ім’я свого героя – найкращого міського  лікаря, вчителя, політика або ще когось.   Потім  розписаний уздовж та впоперек  купончик  надсилався до редакції «Телеграфа».  Тут  купончики  рахували та визначали п’ятірку найпопулярніших  серед  народу спеціалістів.  Далі збиралась профільна  експертна рада – для кожної  номінації  своя.  У режимі таємного голосування рада  вирішувала, хто з п’ятірки увійде до  фінальної  трійки  та, зрештою, стане переможцем.  
Проблеми почалися вже на засіданнях експертних рад.  Так вийшло, що оцінка громадян не завжди співпадала  з переконаннями  певної  кількості членів  експертних  рад.  Власне, сталося те саме, що й на всеукраїнському  конкурсі «Танці з зірками» - журі  обрало одних, а народ  інших.  Тож ради засідали двічі, а деякі й тричі.  Лише в двох номінаціях – «Вчитель року» та «Спортсмен року» не було жодної  суперечки.  Але зрештою переможців все-таки визначили – причому переконливою більшістю голосів.  

Фінальне шоу відбулося 26 квітня,  у міському Палаці  культури.  Нагороди отримали переможці у 19-ти  номінаціях.  Це було найдовше шоу  за всю історію конкурсу – а «ТелеграфЪ» проводить його з 2003 року.  Воно тяглося  більше трьох годин!  Щасливого кінця дочекалися  не всі.  Навіть  переможці  повтікали.  Коли у фіналі  ведучі конкурсу запросили на сцену всіх 19  переможців, виявилось, що у залі залишилося лише три. Це були:  найкращий лікар, найкращий вчений та найкращий  учитель. Інтелігенція, як бачите. Тож нічого дивного, що вони досиділи до кінця.  Якщо  вже тебе з дитинства навчили поводитись чемно,  так ти себе і вестимеш.  Незалежно від обставин.
Але  ж, панове, шоу було не лише найдовшим.  Воно було ще й  найскандальнішим за всі ці роки. А його результати виявились дуже  несподіваними.  Навіть  для самих героїв.  Переможець у номінації  «Підприємець року»  пані  Голосна так і сказала зі сцени: «Чесно кажучи, я цього не очікувала!»  А  переможець у номінації  «Будівельник року» пан  Хасаєв настільки не  вірив у власну  перемогу, що  навіть не  приїхав   на  процедуру  нагородження.   Напередодні він переконував «ТелеграфЪ»,  що  обов’язково програє – бо «просто так»  виграти неможливо. 
Навіть міський голова пан Глухов  у розмові з кореспондентами  «Телеграфа» зауважив, що не сподівається на перемогу, бо  конкурси – справа темна, а  конкуренти у нього впливові.

Слухайте, такі  серйозні  пани!  І так помилилися. Схоже, у міськвиконкомі  треба розігнати к бісу  весь  відділ  зовнішньої  розвідки – погано  працюють,  дармоїди. Дезінформують  керівництво.
Ага, був ще один веселий  конкурс – «Фінансист року».  До  фінальної  трійки  увійшли: директор кременчуцької  філії  «Приватбанку»,  директор кременчуцької  філії  «Банку «Фінанси та Кредит» та  найвідоміша у Кременчуці  жінка – заступник начальника податкової  інспекції  пані Бродило.  Ну, так народ вибрав.  Цілком зрозуміло, що змагатися  із  впливовим  податківцем  важко – навіть  тому, хто «заплатив податки і спить спокійно».  І все-таки  героїчний  директор «Фінансів та Кредиту» вийшов на сцену. А ось переможець – директор  філії  «Приватбанку» -  приїхати на церемонію не ризикнув.
Зрештою, конкурс «Людина року – 2006»  відбувся.  Він показав, що нині у Кременчуці розгортається  досить   жорстока  політична  боротьба  та жорстке  суперництво  між  підприємцями.  Методи у боротьбі використовуються  різні.  Це – погана новина.  Але крім того, конкурс  наочно продемонстрував, що  Кременчук  має  добрих  учителів, лікарів, вчених та навіть діячів  культури.  Це – добра новина. На ній ми, мабуть, і зупинимось.

1. Підприємець року:
В. М. Голосна, директор приватного підприємства «Діадема», торговельна мережа магазинів «Богдан».
2. Менеджер року:
М. В. Загірняк, ректор КДПУ ім. М. Остроградського.
3. Фінансист року:
В. І. Коваленко, директор кременчуцької філії «Приватбанку».
4. Будівельник року:
Н. І. Хасаєв, директор ЗАТ «Крюківбудтехмонтаж».
5. Діяч культури:
С. О. Шумкова, балетмейстер Театру танцю Світлани Шумкової (ПК «Кредмаш»).

6. Юний талант:
Яна Кугубаєва, солістка Театру танцю Світлани Шумкової (ПК «Кредмаш»).
7. Спортсмен року:
Денис Пояцика, чемпіон України та Європи 2006 року (клуб «Легіон»).
8. Тренер року:
М. І. Мельник, заслужений тренер України.
9. Промисловець року:
М. І. Данилейко, президент «Кредмаш».
10. Політик року:
М. В. Глухов, міський голова Кременчука.

11. Лідер міського самоврядування:
М. В. Глухов, міський голова Кременчука.
12. Лікар року:
Я. Д. Прокопчук, головний лікар міського пологового будинку.
13. Учитель року:
С. М. Ховрак, учитель математики (ліцей № 4).
14. Вчений року:
В. М. Комір, професор, доктор технічних наук (КДПУ ім. М. Остроградського).
15. Спеціальний приз «Честь і гідність»:
Г. І. Леготкін, голова спостережної ради ВАТ «Кременчуцький колісний завод».

16. Найкращий торговельний заклад року:
Супермаркети мережі «М’ясна лавка».
17. Найкраща торговельна марка року:
ТМ  «Лукас».
18. Найкращий проект року:
Відкриття ТРК «Європа».
19. Найкращий сервіс та послуги:
Ресторан «Пікассо» (ТРК «Європа»)

Конкурсна номінація «Політик року» виявилась найконфліктнішою та найнепередбачуванішою.  За результатами голосування, у фінал вийшли три вагомі кременчуцькі  політики – пан Бабаєв, пан Глухов та пан Черниш.  Кожен у 2006 році досяг серйозних  результатів.  Пан Глухов  утримався на посту міського голови.  Пан Черниш утримався  на посту голови міського осередку  Партії  регіонів.  Пан Бабаєв очолив міський осередок БЮТ і просто  став найвпливовішим  депутатом  міськради.
Жоден з номінантів не  з’явився  на церемонію нагородження. Напередодні пан Глухов більш-менш коректно довів до відома «Телеграфа», що знає, під кого зроблений конкурс і хто переможе. Тому не вбачає сенсу виходити на сцену.  Прямолінійний  пан Черниш так само прямолінійно назвав «Телеграфу»  ім’я  переможця, і пояснив, що вважав би себе дурнем, коли б стовбичив на сцені при такому розкладі.  І пан Глухов, і пан Черниш назвали однакове  прізвище.  І помилились.
Лише одна людина точно  відгадала   ім’я  переможця.  І скасувала свій візит на церемонію нагородження.   За  12 хвилин до початку церемонії,  депутат міської   ради пан Бабаєв  раптом  передумав на неї  їхати.
У номінації  «Політик року»  переміг Микола Глухов.

До складу  експертної  ради, яка визначила «Політика року»,  увійшли представники різних політичних сил: БЮТ (Є. Холод, Віталій  Надоша);  Партія регіонів (В. Шайнога, Г. Брижаха);  «Наша Україна» (Ю. Дряпіка, О. Урін),  СПУ (О. Бичкова, В. Хоменко), а також нейтрал - пан  Андрій  Мельник.

Найекзотичніша  фігура  конкурсу – міністр-посланник  Посольства Федеративної Республіки Нігерія в Україні пані Мартін  Геренг-сен.  Пані міністр відвідує конкурс «Людина року»  не вперше.  Вона навіть отримала нагороду «За вірність» - за вірність самому конкурсу та ярмарку  «Чумацький шлях», у рамках якого він проходить.
Ах, як приємно було дивитися на пані міністра! Вона була така доброзичлива, така сяюча. До речі, завдяки пані Геренг-сен  кременчужани  вдруге  побачили на власні очі справжню сумочку від  LOUIS VUITTON.  Першу вони бачили у  руках  мадам  Тимошенко – під час її візиту до Кременчука.

Головною несподіванкою конкурсу стала подвійна перемога міського голови пана Глухова у двох серйозних номінаціях – «Політик року» та «Лідер міського самоврядування».  Сумно, що  пан Глухов так мало вірив у власні сили – настільки мало, що навіть  не прибув на церемонію нагородження.

Нагорода знайшла свого героя
Нагороду у номінації  «Честь та гідність» отримує  голова спостережної ради ВАТ «Кременчуцький колісний завод»  пан Леготкін. Він – депутат міської  ради кількох скликань.  Має репутацію виваженого та послідовного  діяча.  Навіть  представники  полярних  політичних угруповань кременчуцької  міської  ради визнали, що саме пан Леготкін має отримати таку гучну нагороду – «Честь та гідність».  До речі, переможець  отримав її у свій  день народження – 26 квітня. Непоганий подарунок, хіба ні? 

- А призи ми поки що у мішечок засунемо. Наступного року ми цих котів з мішку, пардон, призи з мішку і повитягуємо.
До нових хвилюючих зустрічей, панове.