Катя і справжні полковники

Минулого четверга у міському  краєзнавчому музеї відкрилась цікава виставка – напівдитяча,  напіввійськова.  Присвячена вона 10-й річниці Кременчуцького військового ліцею.  16-го квітня  у ПК «Кредмаш» відбудуться  офіційні ювілейні  урочистості.  А експозицію у краєзнавчому  музеї відкрили на  тиждень раніше.  І вийшла вона дуже колоритною та симпатичною.  Тут ви побачите і  колекцію військової форми армій світу,   і колекцію іграшкових солдатиків – збирає їх, між іншим, начальник військового ліцею полковник Поляков.  Але найцікавіше в експозиції – фотоматеріали про життя військового ліцею.  Фотографії, до речі, якісні.  Бо робив їх сам начальник ліцею – він ще й знаний у Кременчуці  фотолюбитель.  

Військовий ліцей створили у Кременчуці ще у 2000 році.  Тоді він називався Полтавський обласний ліцей  із посиленою військовою підготовкою.  Лише у 2006-му його назвали так, як треба – Кременчуцький військовий ліцей.  Це єдиний ліцей в Україні, куди беруть вчитися дівчат.  Тож тут вчаться хлопчики і дівчата, про яких мама ліцеїста Тристана сказала: «Они уже солдаты, только маленькие!» «Маленькі солдати»  цілком серйозно «учат матчасть», розбирають автомат Калашникова, бігають кроси, і навіть танцюють вальс. І це дуже доречно.  

Як сказала директор музею пані Гайшинська, «у Кременчуці завжди стояли військові.  І це були прекрасні, виховані військові, які писали вірші і чудово танцювали вальс!»  І от, завдяки начальнику військового ліцею, куртуазному полковнику Полякову, прекрасна традиція відновилася.  Кременчуцькі військові ліцеїсти  знову танцюють вальс.  А найліпші з них стають стипендіатами Верховної Ради,  служать у стратегічній розвідці та у підрозділах бойових плавців. 

Миле фото, правда?  Зворушливе навіть. Зліва – начальник військового ліцею полковник Поляков. Справа – його вихованець, ліцеїст Терновський.  Гарний хлопчик. Закінчив ліцей із золотою медаллю. Поки вчився, був «честю і совістю» ліцею.  Ніколи не брехав, ніколи не переходив дорогу на червоне світло, ніколи не порушував устав внутрішньої служби.  Зате одного разу добросовісно зламав руку начальнику ліцею.  Взагалі-то, ніхто з ліцеїстів не міг виграти у начальника ліцею – тоді ще підполковника Полякова –  змагання з армреслінгу.  І ось одного разу змагатися з начальником  ліцею сів ліцеїст Терновський.  Давили вони давили один одному руки, і ліцеїст Терновський так добросовісно це робив, що аж  зламав зап’ясток підполковнику  Полякову.  Терновському за це нічого не було.  А зараз він служить у стратегічній  розвідці. 

 Це – мундир полковника козацького війська.  Він потрапив до колекції ліцею непростим шляхом – через  гучний політичний  скандал.  Подарував його Кременчуцькому військовому ліцею міський голова пан Глухов.  Зробив він це під час виборчої кампанії на посаду  міського голови, у 2005-му році.  Про цей подарунок якимось чином дізнався Леонід  Білан –  один із найепатажніших  мерів  Кременчука.  Він підняв страшенний галас.  Стверджував, що такий подарунок під час виборчої кампанії – це нахабний підкуп ліцеїстів (до речі, ліцеїсти неповнолітні,  участі у виборах не беруть).  Товариш Білан навіть звертався до відповідних правоохоронних органів.  Що сталося з цим зверненням, ми не знаємо.  А мундир козацького полковника і понині живе у військовому музеї ліцею, в колекції військових форм армій світу.  Його сусіди – мундир польського офіцера та польова форма офіцера ВПС армії США. 

Це – Катя Чемес.  Її ім’я ми винесли у назву матеріалу про ліцей.  Бо вона того варта.  Катя – та сама дівчина, яка пробігла спортивний марафон  довжиною у 42 кілометри!  Катя вчиться у Кременчуцькому військовому ліцеї.  Власне, на марафоні вона захищала честь свого навчального закладу.  А разом із Катею – щоб підтримати її бойовий дух – увесь марафон  пробіг її батько, полковник українських  збройних  сил.  До речі, начальник військового ліцею – полковник Поляков – теж регулярно бігає разом із вихованцями.  Хоча, зазвичай, полковники кидають бігати кроси ще у майорах.