Як насправді ремонтували міст

Асфальтове покриття залишили на старій «подушці». Тепер вона просідає – звідси й численні ями, пояснює керівник шляхового ремонтно-будівельного управління.

Стан Крюківського мосту залишається «хворою» темою у розмовах кременчуцьких водіїв. Наприкінці січня, коли тільки-но зійшов сніг, «ТелеграфЪ» пішки прогулявся мостом. У результаті нарахували аж 42 ями. При цьому читачі, які читали матеріал на нашому сайті (www.telegraf.in.ua), стверджували, що порахували ми скромно…Маленькі вибоїни ми, дійсно, не чіпали. Але згадали слова, як, здаючи міст у експлуатацію, керівник фірми «Талєкріс», яка була генеральним підрядником робіт, поручився, що гарантія на асфальтове покриття складає десять років.

– ШРБУ («Шляхове ремонтно-будівельне управління») було субпідрядником робіт, і якраз це підприємство відповідає за якість асфальту, – заявив «Телеграфу» Олександр Крикуха, директор ТОВ «Талєкріс».

Наразі ж Валерій Киреєв, директор ШРБУ, в свою чергу, заявив, що його підприємство, за договором із фірмою «Талєкріс», давало гарантійний термін на асфальтове покриття зовсім не 10 років, а один (!) рік. Хоча асфальт на мосту, за словами пана Киреєва, міг би протриматися й більше, як тримається без тріщин на головній міській магістралі – відремонтованій вулиці 60 років Жовтня.

То чому ж асфальтове покриття на мосту так швидко руйнується? Валерій Киреєв пояснює це тим, що на ремонтних роботах «Укрзалізниця» зекономила – на свій лад:

– Працювали ті самі люди, та сама техніка, укладали такий самий асфальт, як на 60 років Жовтня. Контролюючі органи перевіряли якість асфальтобетону на мосту. Робили вирубки, ніяких претензій нам не пред‘явили. Але щоб капітально відремонтувати міст, потрібно було знімати увесь шар покриття (у різних місцях це 18-22 сантиметри від асфальтобетону до плити). Потім треба було робити гідроізоляцію, підсипку і вкладати два шари асфальтобетону. Безумовно, це було б дорожче, але не в рази. Та проект робила харківська організація, і він передбачав, що знімається покриття товщиною вісім сантиметрів. На більше, сказали, немає грошей. Напевне, що гідроізоляція, яка колись була, вже зруйнувалася... І до того ж, яким би не був асфальт зверху, він «сяде», якщо дорога не має твердого покриття, як на мосту, звідки не виймали стару «начинку».

Із реплік на нарадах у виконкомівських колах ми зрозуміли, що міський голова Микала Глухов задовольнився даною версією про те, чому покриття мосту таке недовговічне. Кому потрібен такий ремонт? Адже латати дірки на мосту, судячи з усього, буде вже не його власник - «Укрзалізниця», а місто – за рахунок власного бюджету.

Наразі посадовці тішать себе думкою, що металеві конструкції мосту обіцяні десять років простоять.

Цифри

1 млн 474 тис грн – вартість ремонту шляхового покриття мосту (на цю суму виконало роботи ШРБУ, загальна вартість ремонту, нагадаємо – близько 6 млн грн.

Площа покриття мосту – 13 тисяч квадратних метрів (за даними ШРБУ), при цьому вартість одного квадратного метра асфальту складає трохи більше 100 грн.