«Дочка весь час заробляє гроші, а онуку «підкидає» нам!»

Фото с сайта ttol.com.vn

«Останнім часом ми стали часто сваритися з дочкою. Все через онуку – дитині чотири роки, а вона своїх батьків ніколи не бачить! Аліна – дочка – постійно «підкидає» її нам із дідом. Звісно, ми Діаночку дуже любимо, і завжди допоможемо, але я вважаю, все це неправильно. І дочці кажу, що вона погана мати! Хіба так можна? Вона весь час працює, гроші заробляє. Мало того, що тут, у місті, працює на двох чи фактично на трьох роботах, так вона ще й до Києва мотається двічі на місяць на заробітки – там теж в одній фірмі підробляє, возить туди замовлення. Чоловік її взагалі вже два роки живе у Києві – знайшов там роботу хорошу, за фахом. Він програміст, кажуть, у Кременчуці він такої платні ні за що не заробить. Воно, може, й так, я знаю, що в нашому місті зарплати скромні, та ще коли ти на хазяїна працюєш. Та хіба ж це родина? Чоловік в столиці живе – ще невідомо, кого він там знайде. Дружина мотається з Кременчука до Києва, і тут без відпочинку працює, дитиною займатися ніколи, Діаночка маму лише по вихідних бачить, та й то не завжди. Ввечері дочка забігає до нас, коли онука вже спить або вкладається спати – поцілує її поспіхом, продукти та одяг залишить і біжить – каже, треба працювати, і вдома робота чекає. Я їй кажу: «Ти всіх грошей не заробиш, ви квартиру і машину купили, а дитина росте і без батька, і без матері!» – а дочка відповідає: «Мамо, я так само росла, поки ви з татом розлучалися! А гроші заробляю, бо мені розраховувати немає на кого, жебракувати не хочу. Моя дитина у Хорватії відпочивала, а не у за... Криму чи Скадовську! Я хочу, щоб моя дочка росла в нормальних умовах, а не в злиднях!». А хіба чотирирічне дитя розуміє, що воно в Хорватії? Чи йому не все одно де, аби лише з мамою? Хіба я неправду кажу?»

Світлана, Кременчук.

КОМЕНТАР ПСИХОЛОГА

Експерт рубрики "Сімейна сцена" - психолог Наталя Развадовська

– Мати критикує свою дочку, але, цілком можливо, у її поведінці вона зараз бачить власні помилки. І критикою приховує почуття провини. Можливо, Світлана сама недостатньо часу приділяла дочці. Власне, і дочка їй це закидає. На жаль, мати і доросла дочка досить далекі одна від одної. Схоже, матері самій хотілося б отримувати більше уваги від дорослої дочки, але та не готова її давати. І для цього теж існують причини. Батьки, незадоволені власними дітьми, мають пам’ятати, що все, що роблять діти – це наслідок стосунків в сім’ї. Діти вчаться жити, спостерігаючи за батьками. Іншого способу немає. Тож, якщо дочка Світлани в дитинстві теж не отримувала достатньої кількості маминої любові та турботи, вона і не навчилася сама їх давати.  Відповідно, вона таким же чином вибудовує стосунки з власною дитиною – теж не додає їй уваги, турботи, любові, власної присутності. Дівчинка живе переважно у бабусі, стосунки з мамою слабі, тата вона взагалі бачить рідко. Маленькі діти не розуміють таких аргументів, як «не хочу жити в злиднях, хочу, щоб у моєї дочки були нормальні умови для життя». Діти відчувають, що не потрібні батькам, бо тих ніколи немає поруч. Так виникає образа на батьків – дитина думає: я погана, я їм не потрібна. Мама дівчинки стверджує, що працює заради її майбутнього. Це поширена форма виправдання.

Насправді ми не робимо того, чого не хочемо робити. І маленька дитина дійсно не відрізняє, чи вона в Хорватії, чи в Скадовську. Це, скоріше, питання престижу для її мами. Успішність – дуже поширена тенденція, але любові та близьких стосунків в сім’ї ніхто не скасовував. Маленькій дитині потрібна мама, її любов та спілкування. І дуже потрібен тато. З ним ситуація теж не проста. Схоже, у подружжя досить прохолодні стосунки, бо коли люди хочуть жити разом, вони шукають для цього шляхи. Насправді, відстань не покращує стосунки, вона їх зводить нанівець. Бо ми весь час розвиваємося і змінюємося – хочемо ми цього чи ні. Чоловіку, який два роки живе фактично окремо від сім’ї, доведеться після повернення «притиратися» до щоденних родинних стосунків. Не завжди це проходить спокійно. І для маленької дочки відсутність тата теж не на користь. Я вже казала, що діти вчаться вибудовувати власні стосунки, спостерігаючи за батьками. У даному випадку маленька дівчинка бачить, що тато і мама живуть окремо. Які стосунки вона утворюватиме у власній родині? Так і виникає безкінечних ланцюг не дуже щасливих людей – одна мама недостатньо приділяла уваги своїй дочці, дочка виросла і теж недостатньо дає любові своїй дочці, а маленька дочка, коли підросте, скоріше за все, повторить їхню схему поведінки в родині. Можливо, мамі маленької Діани треба подумати про це зараз, а не колись потім.