«Погружайтесь без меня!»

У 1972 році на радянські екрани вийшов героїко-пригодницький фільм «Командир счастливой «щуки». Головну роль – героїчного капітан-лейтенанта Строгова, командира підводного човна Щ-721 – грав відомий радянський актор Петро Вельямінов. Дві години він дивився з широкого екрана на глядачів прозорими сірими очима героїчного радянського командира, і уперто вів свій кіношний підводний човен до перемоги і порятунку. І таки вивів його з пастки. А сам загинув. Героїчно, звичайно.

Лише через 37 років після виходу фільму, кременчужани офіційно дізнались, що прототипом героїчного капітан-лейтенанта Строгова був настільки ж героїчний, але справжній капітан-лейтенант Коваленко – кременчужанин і син кременчужан.

12 лютого у міському краєзнавчому музеї пройшов меморіальний вечір, присвячений пам’яті нашого земляка – Семена Коваленка, бойового офіцера, командира підводного човна Щ-403 (на флоті їх називали «щуки»). Він народився у Кременчуці 16 лютого 1909 року. А 16 лютого 2009 року місто вперше відкрито, з офіційними урочистостями відзначило ювілейну дату – 100-річчя від дня народження Семена Коваленка.

Інтелігентний то був хлопець – вчився на фізико-математичному факультеті Харківського політехнічного інституту. Але не захотів «косити» від армії – пішов на флот. Служив на малих та середніх підводних човнах. Там все і сталося – і геройство, і геройська смерть.

19 лютого 1942 року підводний човен капітан-лейтенанта Коваленка Щ-403 висаджував у районі Порсангер-фьорду (Біле море) десантно-диверсійну групу. Група пішла, а два старшини-розвідника, які її супроводжували, так і не повернулись. Час на очікування вийшов. Але капітан-лейтенант Коваленко чекав і чекав – не міг він кинути хлопців напризволяще. Човен двічі підходив до берега – незважаючи на шторм. Зрештою німецькі сторожові кораблі засікли субмарину. Почався бій – маленької «щуки» з кораблями німецького морського конвою. «Щука» прийняла бій у надводному положенні. Капітан-лейтенант Коваленко стояв на містку. Там йому і розтрощило ногу. У той самий час німецький мінний загороджувач «Brummer» пішов на таран субмарини. У капітан-лейтенанта Коваленка були лічені секунди, аби прорахувати, що поки він повзтиме до люка, поки люк задраюватимуть, поки занурюватимуться, «німець» рознесе «щуку» на шматки. Коваленко віддав наказ: «Погружайтесь без меня!»

Човен почав аварійне занурення. А командир залишився один на один із холодним Білим морем і ворожим кораблем, який нісся прямо на нього.

Капітан-лейтенант Коваленко не загинув у тому бою. Його чекали ще гірші випробування. Пораненого офіцера підібрав німецький транспорт. Далі були тортури і концтабір. Там у 44-му його і розстріляли – за організацію бунту та спробу втечі. Лише перед розстрілом капітан-лейтенант Коваленко розповів, хто він такий сусіду по нарах – командиру британської субмарини Пріцкорту. Просив передати інформацію на батьківщину. Англієць доручення виконав – звільнився і все доповів військовому аташе.

Але сувора Батьківщина вирішила, що капітан-лейтенант Коваленко не повністю відповідає хрестоматійному образу радянського героя. І наказала забути про нього. Тому ми і дізнались про геройського земляка через 65 років після його загибелі.