Кузьма: «Не слухайте політиків – слухайте музон!»

Поспілкувавшись із Кузьмою, розумієш, що він не просто «прикольний чувак», якого ми добре знаємо по піснях, кліпах і телепрограмах. Він – шалено енергетична людина із цілісним світоглядом і чіткою соціальною позицією. А ще у ньому певна брутальність і самоіронія дивно намішані з позитивом і доброзичливістю.

Із Кузьмою ми зустрічаємося у Полтаві, перед його виступом на одному з молодіжних фестивалів. На ексклюзив у нас усього 10 хвилин. Він одразу просить перейти на «ти» і дивиться прямо у вічі – запитуй. Тримається просто, відповідає емоційно і звісно – на своєму неповторному суржику, літературно «чистити» який було б великим журналістським гріхом.

– Дантист, музикант, поет, співак, телеведучий, письменник. Хто все ж таки в тобі переважає?

– Я не літератор, то було так, все випадково. Тєлєк, радіо – теж випадково. Так, вони зіграли дуже велику роль: у кожній хаті є телевізор, включив – хоч-не хоч, а той патлатий маячить. Але я валяю дурака і в літературі, і в тєлєку, і на радіо. Музика – то моє улюблене, і я – 100% «Скрябін».

– Як твоя 11-річна донька Марія ставиться до музики «Скрябіна»?

– Дуже спокійно. Раніше, коли ми їхали в машині і по радіо крутили «Скрябіна», вона повторювала губами текст. Зараз уже не повторює. А музика їй подобається така, як і всім дівчатам: Мадонна, наприклад… Моя донька дуже своєрідна дівчинка, я радий, що вона від шоу-бізнесу далеко. Вона взагалі хоче бути ветеринаром, собачок лікувати.

Народний артист… Криму

Нещодавно Кузьма отримав звання Народного артиста Криму. На запитання, чому саме Криму, виявляється є цілком серйозна відповідь. Республіка оцінила благодійницьку діяльність «Скрябіна», про яку Кузьма взагалі-то уникає говорити. Нам вдалося лише дізнатися, що то були благочинні концерти у найбільш занедбаних дитячих будинках та у лікарнях для онкохворих дітей.

– Не люблю програми типу «давайте допоможемо дітям, зробимо концерт, який коштує 800 тисяч доларів, а дітям перерахуємо 300 гривень». Люди роблять собі піар на тому, на чому робити не можна…

Тим людям, що кажуть: «Яка біда, я не знаю, що сьогодні надіти в театр: рожеві туфлі чи сині?!..» я б порадив: чувіха, підніми задницю і піди в дитячий будинок, або в лікарню для маленьких ракових хворих. Там просто завал! Нам лікар показував: «Ота дитинка проживе 20 годин, а та – 15…» І ти розумієш, що у тебе все нормально: є дві ноги, дві руки, голова. Тобі моментально вистачає всього! Треба таку туристичну агенцію зробити, і тих людей, які «не могут найти себя» і томно дивляться у небо з надією, що звідти впаде чемодан з бабками, час від часу вивозити, наприклад, у дитячі будинки. Повірте, зачепить! Хоча би одного зачепить – і вже слава Богу…

Ювілейний рік

У 2009-му «Скрябіну» виповнюється 20 років. Із 24 лютого по 3 березня група планує здійснити тур Україною (у Кременчуці концерт обіцяють 1 березня). Готують хлопці й інші подарунки шанувальникам.

– Зараз закінчилися телевізійні проекти, стало більше часу (слава Богу), і ми почали робити проект «Скрябін-2». То не буде the best, то буде абсолютно окрема музична одиниця – 20-річний стаж групи, тільки серйозні пісні: без «Хлопців-олігархів», без «Шмари», без «Не даєш». Цей альбом я зроблю таким, щоб ні один язик не сказав, що я «легковажний шолопай». Так говорять люди поверхневі, яким легше кинути камінь у мій бік, ніж розібратися глибше. Цей альбом буде саме глибоким.

– Знаємо, що років у 30 у тебе були часи особистої кризи. Що допомогло подолати її?

– Спокій. Шо зараз витворяють із народом?! Та, знаєш, нам не стільки та криза шкодить, скільки та паніка, яку нагнітають. За рахунок того збагачуються люди, які спішно «продають повітря». Я взагалі вважаю, що нинішня політика – то є диверсія. Народ дурять, щоби він постійно перебував у стані страху. Спокій. Треба сісти і проаналізувати – не все так зле. Перечекай, подумай, тому що немає ситуацій безвихідних. Навіть, якщо в людини забрати все – вихід все одно є. Не слухайте політиків, слухайте самі себе. Є куча музона класного – на фіга нам політики?!

Бліц від «Телеграфа»

• Найкрасивіша людина для мене це…
– …моя жінка.

• Найулюбленіше місце у власній оселі це… 
– …моє ліжко. Я довго шукав для нього гідне місце – нарешті знайшов.

• Улюблена страва і напій...
– Боже, моя мама робить голубці з картоплею і підливкою із білих грибів. Можна здуріти! А напій – вода без газу: вона ніколи не надоїдає.

• Кращий спосіб відпочити для мене це…
– Втікти подалі від людей – щоб їх любити, треба іноді тікати від них. На канікулах моєї малої ми тикаємо пальцем у будь-яку точку на карті, сідаємо в літак і… Востаннє, місяці півтори тому, тікали на Сейшельські острови, біля Мадагаскару.

• Мене надихає на секс…
– Мене, скоріше, сам секс надихає на багато чого в житті – на різні позитивні речі.

«– Наших політиків взагалі треба, як пінгвінів, відправити всіх на Чукотку, шоб ніколи з ними не зустрічатися. Зараз, через стільки років, після всіх тих політичних турів, я знаю, шо вони крадуть усі. І вони ніколи не спиняться... І, на жаль, їхня жадібність прямо пропорційна нашій дурості. Ми йдемо на вибори і вибираємо тих самих, які нас обдерли, обікрали, попіднімали ціни…»

Досьє

Кузьменко Андрій Вікторович

Народився 17 серпня 1968 р. у м. Самбір Львівської області – співак, письменник, телеведучий, продюсер. Лідер гурту «Скрябін». Автор збірки прози «Я, «Побєда» і Берлін» і повісті «Місто, в якому не ходять гроші». У дитинстві мріяв стати водієм сміттєвоза. У 1987 р., після повернення із армії, став студентом факультету стоматології Львівського медінституту. Одружений з1994р., дружина Світлана – художниця. Виховують 11-річну доньку Марію-Барбару.

«Дєтіще» Кузьми – «Пающіє труси»

За задумкою, група «Пающіє Труси» (на фото), яку продюсує Кузьма, – це проект «спрямований на те, щоб стібанути український шоу-бізнес, тобто його неінтелектуальну сторону». У групу навмисне підібрали кількох красивих дівчат і одну… ну, коротше, дійсно супер-голосисту, яка завжди співає тільки наживо. За словами Кузьми, основна ідея, з якою створювалася група – це гостра сатира на сучасний шоу-бізнес: пряма, нищівна, дуже скандальна. Власне «маніфест» дівочих гуртів-клонів сформульований у самій пісні «Пающіх трусов»: «Чотири голі тьоли – то вже залог успєха», «Ми зробем всьо, шо хочеш, але тільки не співати!», «Закони шоу-бізнеса: коси бабло, коси!»…

– Українські медії мені кажуть: «Боже, та того ж не можна робити!». І крутити групу не боїться тільки М1, тому що засновник каналу – мій друг, – зізнається Кузьма. – Інші бояться, як вогня, продукту, в якому є ідея. Чому? Тому що всіми масс-медіа володіють політики. Вони розуміють, що «Пающіє труси» – це тільки сьогодні «ха-ха-ха». А потім ця ідея почне проростати, молодняк почне вкурювати, шо у тих піснях було сховано, зрозуміє, шо його задовбав такий спосіб життя – і то стане серйозною зброєю. Ось ми і маємо демократичну державу, де забороняють пісні – бояться крутити ідейний продукт. Отак.

– Ти про той випадок, коли Нацкомісія з питань захисту громадської моралі заборонила твою пісню і кліп «Якщо ти зрадиш, кохана…»?..

– У нас у країні виходить, якщо лінія творчості соціальна, то її вважають за епатаж. Наприклад, той же Журавський (заст. мера Києва, який саме виступав із гострою критикою на адресу пісні – ред.) заборонив пісню після трьох місяців у списку хітів. Якби він заборонив її на другий тиждень, у тому була б логіка. Насправді ця пісня – то є гостра сатира на дуже примітивну модель сім’ї, де кожен день скандали… А думати, що люди візьмуть біту і підуть жінку бити, бо Кузьма сказав, що треба зуби вибивати – примітивно дуже.

Олена Орлова, Полтава-Кременчук, спеціально для «Телеграфа».

Фото автора та з сайту tabloid.pravda.com.ua