Капці, які рятують від стресу!

На фото: Марина Михайленко – кременчужанка, закінчила 30-ту школу, вчилася малюванню у дитячій студії. Особисті уподобання: фелтинг (валяння), шиття, в’язання, вишивання, рибалка, футбол. У руках Марини лялька, яку вона зробила для племінника. Веселе личко ляльки валяне з вовни

Капці, зроблені Мариною, ми побачили на сторінці «ВКонтакте». Вони були зелені, з гарнющими маками. Подивившись фотогалерею робіт, «ТелеграфЪ» вирішив поспілкуватися з їхнім автором. Домовились про зустріч. Вона відбулася у морозний, дуже холодний день. Марина приїхала до редакції у симпатичних валяних чоботах, зроблених власноруч, і привезла купу цікавих речей. Звісно, нас цікавило, як Марина навчилася фелтингу – валянню з вовни:

– Як ви дізналися про фелтинг, адже це не дуже поширена техніка?

– Інтернет. Все починається з інтернету – там стільки цікавого! Там я й про валяння дізналася, вже два роки захоплююся ним. Там стільки планів, стільки ідей!

– Де навчилися техніці валяння?

– В інтернеті.

– Ви самотужки засвоїли техніку фелтингу?

– Так, це було дуже цікаво. Я такі речі люблю з дитинства. Ще у школі вчилася шити. Стільки тканини мамі зіпсувала – не знала, як кроїти, вирізала шматки посередині. Потім в’язала. Колектив, у якому я працюю, дуже творчий, ми весь час чимось захоплюємось. Хтось дізнався про солоне тісто, всі почали ліпити з тіста – це дуже цікаво. Потім усі разом вишивали, зараз можна купити дуже гарні малюнки для вишивки. Та для себе я обрала все-таки валяння. Тут зовсім немає одноманітності, кожна нова річ виходить іншою, ти захоплюєшся, думаєш, як зробити краще, радієш.

– Яку першу валяну річ зробили?

– Ой, це була лялька, Дунею ми її назвали. Вона така страшна вийшла! Та все одно її любимо.

– Ви робите прикраси, ляльок, шапки для лазні, та найбільше у вас капців. Чому обрали саме їх?

– Я майже одразу обрала для себе взуття. На мою думку, саме в ньому розкриваються усі корисні властивості натуральної овечої вовни. Валяне вовняне взуття – це комфортно. Коли холодно, прийдеш з вулиці, взуєш вовняні капці і одразу стає тепло, затишно. Вовна зігріває, вона гігроскопічна, для суглобів таке взуття корисне. Я навіть скажу, що воно знімає стрес. Я, звісно, не лікар, просто по собі відчуваю – прийдеш втомлений та засмучений, посидиш у капцях, зігрієшся – і якось легше стає. Та ще більше знімає стрес сам процес роботи – це ж так цікаво: думаєш, який малюнок обрати, який фасон, мрієш, яка річ має вийти, радієш, що людям сподобалось.

– Розкажіть, як із пасма вовни виникають гладенькі валяні капці?

– Існують дві техніки – сухе та мокре валяння. Спочатку робимо мокре.  Для цього пасма вовни викладаємо на викройку, змочуємо теплою водою, намилюємо (краще оливковим милом) і починаємо увалювати рукою.

– Як це – «увалювати»?

– Кладемо на вовну сіточку і рукою натискаємо, місимо, як тісто. Коли речі великі, я увалюю їх будівельною шліфувальною машинкою. Це нешвидкий процес. На увалювання йде щонайменше день, вночі капці сохнуть, лише потім методом сухого валяння голочками наносимо малюнок (дивись фото).

– Ваші капці дуже акуратні, мають гарну форму. Як ви надаєте вовні форму черевика?

– Це все завдяки моїм друзям-чоботарям. Там, де я працюю, є майстерня, і чоботар дає мені колодки. Я на них накладаю уваляні деталі та колотушкою для пюре їх оббиваю по формі черевика.

– Фантастика, ви і чоботар, і майстер з фелтингу, і вишивальниця. А ще маєте уподобання?

– Я дуже люблю рибалку. Це ще з дитинства. Літо з дідусем і бабусею проводила на рибалці. І зараз це люблю – вудка, тиша, сонечко гріє, пташки співають, така краса! А ще – не знаю, чи варто про це казати – та я дуже люблю футбол. У нас є компанія, ми разом їздимо на найцікавіші матчі, на «Динамо» часто їздили. Це такі емоції, такі враження чудові. Особливо навесні, коли приїжджаєш до Києва на День міста, гуляєш, потім йдеш на футбол – краса!

– Ви завжди чимось захоплюєтеся?

– Так, думаю, це дуже важливо – мати захоплення, тоді це справжнє життя.

Ці гарнющі капці Марина зробила мамі. Та довго відмовлялася, казала, що не зможе таку красу тягати щодня по підлозі. Та взимку, коли стало холодно, поскаржилась, що дуже мерзне через холодну підлогу. Марина заходилася робили капці. Дочка, Оксана, вмовляла її зробити «простенькі, сіренькі» – інакше бабуся не носитиме, покладе до шафи та берегтиме. Спочатку так і було. Та зігрівши одного разу ноги у капцях з натуральної овечої шерсті, бабуся їх вже не знімає

Так на капці набивають малюнок. Марина узяла пасмо кольорової вовни, поклала його на капці та почала голкою вбивати вовну. На наших очах пасмо набрало форму пелюстка. Голки для валяння та нанесення малюнку застосовують спеціальні, з поперечними нарізками – завдяки їм шерстинки затягують всередину і поверхня виробу стає гладенькою та щільною

Кетяг горобини Марина теж зробила з вовни. І намисто, що лежить позаду, також. Воно складається з ідеально рівних вовняних кульок. Ми не могли уявити, як же це робиться, і попросили показати процес. Марина узяла шматок вовни і почала його штрикати спеціальною голкою – на наших очах пасмо набувало форму кулі. Вона ставала все меншою і міцнішою, зрештою ми побачили ідеально правильну кульку – це фантастика!

Шапка для лазні – ідеальний подарунок. Якщо це романтична пані – їй шляпочку з квіточками, фанату футболу – шапку з емблемою улюбленого клубу, ну а власнику авто – з емблемою його «залізного коня».

Капці для малечі