Пісенна українізація

Подолавши приблизно 230 кілометрів шляху від Кременчука до невеличкого районного містечка Яготин, ми побачили оптимістичний плакат з сонечком і написом „Ласкаво просимо!”. За ним – фактично сільська місцевість.
На центральній площі о 16 годині вже була купа людей. Вони милувалися народними піснями Ніни Матвієнко, яка приїхала разом з молодими виконавцями. Скрізь було святково і весело: різнокольорові кульки, вивіски, палатки зі швидкою їжею. Народу все прибувало. Зі щойно прибулих автобусів висипала молодь із різних міст України. Було прохолодно. Але від запальних акордів українських груп, що починали виступати, ставало тепліше.
І ось ми пробираємось за сцену. Повз нас проходить Сашко Положинский – соліст групи „Тартак”. Він іде, ховаючись чи то від преси, чи то від холоду під кепкою та капюшоном. Але від нас не сховатися. Сашко погоджується на інтерв’ю.

- Що означає назва гурту «Тартак»?
- А нiчого й не означає, Тартак – це лiсопилка українською.
- Справдi? Ми й не чули раніше такого слова!
- Це свiдчить про те, що процес русифiкацii не пройшов марно. Наша нацiя забуває рiдну мову – це дуже погано. Ми мусимо це виправити.
Ось саме тому ми й вирiшили взяти участь в акцii «Не будь байдужим!». Даючи концерти в маленьких мiстах, ми одночасно зацiкавлюємо як населення цього мiста, так i його околиць. Можливо це допоможе повернути українську мову в загальний вжиток.
- Можна сказати, що більш талановиті люди живуть на Заході України чи на Сході?
- Ні. Я вважаю, що всi українцi, не дивлячись на те, де вони мешкають, творчi й талановитi.
- Як ти поставився до того, що з гурту пiшли двоє музикантiв? (DJ Валiк та гiтарист Муха перейшли до новоствореного гурту «Бумбокс» - прим. ред.)
- Нiяк. Хай грають, де хочуть.
- А тобi самому творчiсть «Бумбокс» подобається?
- Чесно? Не зовсiм. Ну не мiй це стиль. От коли Андрiй Хвильовий (солiст «Бумбоксу») був у „Графiтi”, - подобалось. Зараз же в нього якайсь занадто спокiйна, як на мене, музика.

- До речi, де твої залiзнi кульки? (Сашко довгий час не знiмав із шиї намисто із залiзних кульок). Вкрали?
- Ну-у, майже. Нещодавно в Луцьку, коли вже збирався вiд’їжджати, привели двоюрiдного племiнника. Йому 6 рокiв. А може, 5. Не пам’ятаю точно. Сказали: «Сашко! Ти мусиш щось  подарувати малому!» Довелося намисто знiмати.
- До речi, про Луцьк. Здається, «Тартак» там виступав всього кілька разiв? Чому так нечасто?
- А тому, що вважають, що нам не потрiбно платити грошi за виступ.
- Ми чули, що ти зовсiм не їси м’ясо? Чому? Вегетарiанець, чи що?
- Нi, не знаю навiть. Не їм i все.
- А заради кого ти найчастiше «дiстаєш свого маленького друга»? Ми маємо на увазi мобiльний телефон.
- Заради рiдних: мами, сестри. Мушу завжди знати як у них справи.
- А заради коханоi людини?
- В мене її немає.
- Тодi ми просто зобов’язані перед читачами «Кременчуцького Телеграфу» спитати, якi дiвчата подобаються Сашковi Положинському?
- Рiзнi. Конкретно я тобi сказати не можу. Ти менi її покажи, i я скажу тобi – подобається, чи нi. А взагалi оця менi подобається (Сашко вказав на дiвчину з двома косичками й неймовiрним блиском в очах).

Одразу після цих слів Сашко піднявся на сцену. Того дня він був не просто виконавцем а ведучим. А у нас була ще низка інтерв’ю з молодими українськими виконавцями - «Флайzzzа», «От винта», «С.к.а.й», «Моторроллою». Можливо, найближчим часом ви прочитаєте на цій сторінці нашу розмову з ними.
Гаслом концерту, що тривав з 17.30 до 22.00, стало: „Хто розмовляє українською мовою?!”. Принаймні, це раз-у-раз повторювали зі сцени. На що натовп у тисяч п’ять людей лунко горлав: „Так!”
Першими на сцену вишла группа «С.к.а.й» з Тернополя. Виконавці завели публіку з перших акордів. А дівчата ледве не плакали від їх ліричних пісень. Далі - «От винта» в жовтих прикольних комбінезонах плигали по сцені і кричали  «Дарма я наївся цибулі» та обертаючись спиною до глядача енергійно і виразно рухаючись усим тілом.
На зміну їм вийшла «Флайzzzа» м’ягкими іграшками у вигляді саксофона, гітари, баяну. Солістка здивувала своїм сильним голосом та манерою танцю.
А потом з’явилися ті, кого ми так долго чекали -  «Моторролла» в своїх незмінних кедах та смугастих костюмах почали свій виступ з нової пісні. За нею слідували вже відомі: «З ранку йшов дощ», «Не дзвонила, не заходила». Свій виступ хлопці закінчили вже полюбившимся «8 кольором».
І ось на сцені з’явилася остання група - «Тартак». Натовп був у екстазі. Але ми мусили вже їхати. От такий облом. Сашка, який з кулеметною дикцією виконував пісню за піснею, ми чули вже біля автобуса. Було сумно і прикро. Але разом з тим тішило те, що ми стали трохи більше українськими.