Пригоди наших за кордоном

Перші враження
Їхати залишалося ще 2 години, а поки що ми вдивлялися в архітектуру  прикордонного містечка Пшемишль – саме там ми чекали електричку щоб дістатись до кінцевого пункту призначення. Якщо чесно, не можна сказати, що одразу ми побачили ідеальний порядок у країні: були і бомжі, котрі постійно пропонували понести наші речі, і інваліди, що прохали милостиню у підземках. Але все-таки відчувалось, що ми в Європі.
Перед поїздкою в Польщу, нас попереджали, що місто в якому ми житимемо невелике – приблизно 3000 чоловік населення, тому планували побачити якесь село. Але… побільше б таких «сіл» в Україні. Ідеальна чистота на вулицях змушувала задуматися над тим, чому ми не можемо так жити. Більшість будинків у Радомишлі – приватні, і тільки три будівлі з квартирами. На вулицях мало людей і машин. В основному всі памятки, заклади та магазини розташовані в одній частині міста. Вийшовши зі школи, одразу потрапляєш на площу оточену старими будинками, де і зосереджені різні крамниці та кафетерії. На тій же вулиці – поліція, клуб та костел. Наприкінці площі стоїть справжній літак, правда, без коліс. Відразу за площею – кладовище. Могили в центрі міста? Мабуть, в Україні це вважалося б абсурдом. Але в Польщі кладовища виглядають зовсім інакше. Вони більше нагадують своєрідну галерею скульптур. Вражає велика кількість амфор зі свічками. По такому кладовищу не страшно і вночі пройтися.

Моя нова родина
Перша проблема, яка постала, після того, як ми потрапили у сім’ї – мовна. Але завдяки жестам та деяким знанням англійської, цей бар’єр більш-менш подолали.
У Радомишлі дуже рідко трапляється родина, що має одну дитину. У сім’ях, де жили ми, було по три-чотири дитини, а в одній – взагалі семеро. Іноді нас знайомили ще й із родичами. Багатьом було цікаво подивитися на українців, особливо на дівчат.
Основний засіб спілкування в Польші – це інтернет, тому подзвонити додому батькам із стаціонарного телефону доволі проблематично. Спочатку треба купувати спеціальну картку.
Польська молодь має такі ж самі проблеми і інтереси, як і наша. Але у їх вихованні значну роль відіграє релігія. Звичними для них є молитви на ніч та недільні відвідування костелу.
Більш заможні родини тут мешкають у приватних будинках, бідніші – у квартирах. Як розповіла нам Пауліна, яка по програмі обміну уже була в Україні, спочатку вони жили у приватному секторі, але коли помер батько утримувати будинок стало важко. Так їх родина перебралася до квартири. Її старша сестра Мажена, додає, що у Польщі нелегко знайти гарну роботу, тому жити тут не так вже й добре. Багато людей у пошуках роботи їде за кордон. Після цих слів я вирішила ще раз запросити Пауліну до Кременчука, але з усією родиною. Можливо, тоді «погане життя у Польщі» вже не здаватиметься їм таким поганим.

Освіта
У Радомишлі тільки два навчальні заклади – гімназія (середня школа) і ліцей (вища школа). Навчатися треба по три роки в кожній окремо. Початкова школа знаходиться за містом. Там навчаються шість років. Перше, що справило враження у гімназії – це велика кількість машин біля приміщення. На запитання: «чиї вони?», нам відповіли, що це авто вчителів та учнів. Вчителі тут заробляють у 4-5 разів більше, ніж наші. Ціни у магазинах приблизно такі ж, як і в Україні, хіба що продукти трохи дорожчі. Але справа навіть не в цьому: автомобіль для поляків – не розкіш, а засіб пересування.
Після закінчення школи можна вступити в університет. У Краківському Ягелонському університеті для громадян Польщі навчання безкоштовне. Для всіх інших – платне. Хоча, якщо громадянин іншої країни має польське коріння або родичів-поляків і підтвердить це документально, то може навчатися безплатно. Побратися з поляком або полячкою – також варіант. Нам розповіли історію про юнака, який одружився з дівчиною із Польщі, а через дві години після вступу до вузу подав заяву на розлучення.

Дозвілля
Увечері ми ходили або у місцевий бар, або до клубів. Нічого нового там ми не побачили. Все як у Кременчуці – молодь розважається. Проте – жодної бійки. Якщо і починав назрівати конфлікт, то людину, яка була ініціатором одразу виводили.
Здивував “шалений” напій, що користується популярністю серед підлітків, для яких купити алкоголь у барі не проблема, хоча закон забороняє продавати спиртне неповнолітнім. У бокалі змішують пиво, горілку та сік. Цікаво, як почуває себе голова вранці після “такого коктейлю”? Алкогольні напої та сигарети у Польщі дорогі. У такий спосіб влада намагається зменшити їх вживання. До речі, в магазинах алкоголь молодій людині не продадуть. Коли ми спробували це зробити, продавці одразу просили нас покинути приміщення.

Мода
Одягаються у Польщі різноманітно. Загалом, як і у нас – у чому хочу, у тому і ходжу! Кеди – найпрактичніше взуття польських підлітків, а джинси – головний атрибут одягу. Часто молодь власноруч розмальовує і розписує своє взуття та одежу. Навіщо вони це роблять? Як нам відповіли, таким чином вони показують світу свої погляди і думки. Одного разу я прийшла до школи у спідниці, чим здивувала всіх польських учнів. «Нам не дозволяється ходити у школу в такому вигляді!”, – сказали мені. А ще майже кожен хлопець-школяр користується гелем для волосся, а дівчата майже не користуються косметикою.

Релігія
Головною цінністю для поляків є віра в Бога. У кожному домі висить на стіні хрест. Навіть у шкільній бібліотеці ми побачили невеличку ікону Божої матері. Щонеділі сім’ї йдуть до костьолу. Він відрізняється від нашої церкви: менш оздоблений золотом, але від того не менш красивий. Посередині стоять ряди лавочок, де прихожани можуть сидіти під час служіння. Також у костьолі є сповідальні, де кожна людина може поділитися своїми проблемами зі священиком. Здивувало нас і те, що коли ми зайшли до костьолу, то всі польські учні стали на коліна (причому ніяких килимків там не було).

Краків
Місто дуже схоже на наш Львів – багато старовинних будинків, кожен з яких має свою історію. Краків найбільше місто після Варшави. Тут ми навіть побачили, як знімають фільм про Другу світову війну. На вулиці лунали вибухи та валив густий дим.
У магазинах міста можна знайти багато модних речей. Наприклад, сумочку із зображенням героя з мультику Snoopy. Саме цей персонаж користується великим попитом серед молоді. Його можна побачити на футболках, кепках та іншому одязі поляків. Гуляли ми по Кракову цілий день, та найкрасивіший він увечері – коли тоне у мерехтінні яскравих вогнів.

Прощання з Польщею
Коли настав час повертатися додому, було сумно розлучатися з новими друзями. Прощання пройшло зі сльозами та взаємними обіцянками зустрітися ще раз.

Даша ЗАГОРУЛЬКО, Маша ЛЬВОВА