Вшановані на стовпі 2011: антирейтинг посадовців, політиків та інших публічних осіб Кременчука

«Зачистим Кременчук!!!»

 Це найактуальніша номінація рейтингу – бо про чистоту і зачистки в Кременчуці ми чуємо щодня. Абсолютним переможцем у номінації став міський голова пан Бабаєв. Щодня він активно бореться за чистоту.  Мер має власне, ексклюзивне бачення чистоти. Тому – виключно заради наведення порядку – часто застосовує метод зачисток – то начальника транспортного підприємства «зачистить», то головного лікаря, то головного гробаря, а то й за директора заводу візьметься.

Швабра – новий символ чистоти по-кременчуцьки. За швабру мер вхопився у дитячій лікарні. «ТелеграфЪ» побачив у цьому жесті позитивні зрушення у бік толерантності та навіть пацифізму. Адже раніше мер уперто стверджував, що для наведення чистоти «немає жодного способу, крім дубини» – і ось, нарешті, він відклав брутальну дубину та узявся за мирну швабру. Як це далекоглядно! Адже мити підлогу завжди зручніше шваброю, ніж дубиною.

«За найгіршу стрижку сезону»

Хто ж так стриже?

Переможці в номінації – мер пан Бабаєв та віце-мер пан Погрібний.  Саме за їхньою ініціативою працівники комунального підприємства «Благоустрій Кременчука» постригли липи на вулиці Леніна – зробили їм омолоджувальну стрижку «налисо». Вийшов такий собі кременчуцький екшен.  Чиновники переконують, що після цього 39-річні липи хутко помолодшають та погарнішають. А «ТелеграфЪ» має сумніви – надто липи дорослі, щоб оклигатися від такого екстриму. Стару пані можна, звісно, побрити, як Брітні Спірс. Лисою вона від цього стане. А молодою – навряд.

«За найекстравагантнішу пропозицію, зроблену чиновнику»

Олег Бабаев. Фото из архива "ТелеграфЪ"
 ...Цими руками і засуну...

Переможець у номінації – міський голова пан Бабаєв. За версією «Телеграфа», він зробив найекстравагантнішу пропозицію міському чиновнику в стінах виконкому. Було це так: під час наради в одного з посадовців задзвонив мобільний телефон. І мер сказав: «У кого телефон? Вам сказать, куда его засунуть? ... Я засуну сам публично при всех!!!». Якби таку пропозицію зробив хтось інший – проктолог, наприклад, – навряд чи б вона справила таке сильне враження. Та коли пропозицію робить мер, вона набуває зовсім інших масштабів.

«За ефективне навіювання бюджетникам почуття любові і довіри до банку «Фінанси і кредит»

...Навіюю вам почуття довіри і любові до банку...

Переможцем у номінації став чинний міський голова пан Бабаєв. Саме з ним «ТелеграфЪ» пов’язує одне вражаюче кременчуцьке диво.  Так сталося, що після приходу до влади пана Бабаєва, кілька тисяч кременчуцьких бюджетників в єдиному колективному пориві прийняли рішення надалі отримувати зарплату в банку «Фінанси і кредит». Раніше вони отримували гроші у «Приватбанку», а тут раптом сіли і дружно написали заяви про перехід до іншої установи. Банк «Фінанси і кредит» – це група Костянтина Жеваго. А пан Бабаєв – член його команди. Тож «ТелеграфЪ» пішов і запитав мера, чи, бува, не під примусом бюджетники написали такі заяви? Пан Бабаєв відповів: «Хто ж їх примушував? Це з власної волі. Це здорове бажання усіх бюджетників перейти у більш заможний банк!».

 От ми і кажемо – диво! Бо казати «примус» тепер не маємо права. Який примус? Просто харизматичний мер так сильно довіряє банку «Фінанси і кредит», що його потужне почуття передалося водночас тисячам бюджетників, і вони сіли і в єдиному пориві ... самі знаєте, що зробили. Ось таке ефективне навіювання сильних почуттів.

«ТелеграфЪ» вважає, що банк «Фінанси і кредит» теж має щось «навіяти» кременчуцькому меру. Бо, коли б у тисяч бюджетників раптом не виникло таке сильне і абсолютно добровільне бажання змінити банк, владі довелося б за Законом про держзакупівлі проводити конкурс, перш ніж перевести бюджетні організації на обслуговування до іншого банку. А на конкурсі ще треба довести, що новий банк пропонує вигідніші умови обслуговування. А так – ніякого тобі конкурсу, одні лише сильні колективні почуття, які до жодної корупційної статті не «пришиєш».

«Пацан сказал, пацан не сделал!»

М-да, накладочка вийшла

Переможець у цій суто «пацанській» номінації – міський голова пан Бабаєв. Під час виборчої кампанії у 2010 році він твердо пообіцяв муніципальні надбавки вчителям та лікарям. Обіцянку свою мер не виконав – ані вчителі, ані лікарі у 2011 році муніципальних надбавок не отримали. Судячи з коментарів посадовців, не буде кременчужанам муніципальних надбавок і в 2012 році. От ми і кажемо – «пацан сказал, пацан не сделал».

«Третє диво парку Миру»

... Пішли бігом, я покажу тобі свій пам’ятник!

 Голова райради пан Коваленко веде віце-мера пана Погрібного на Алею Героїв праці (на фото фрагмент стели Почесних громадян Кременчука)

Переможець у номінації – голова Автозаводського райвиконкому пан Коваленко разом зі своїм безпрецедентним творінням – Алеєю Героїв праці. Безпрецедентним, бо ми ще ніколи не бачили меморіальної алеї, де б мертвих героїв перемішували з живими – зазвичай, ці два фізіологічних стани розділяють. Власне, їх і в природі неможливо об’єднати – клієнт або живий, або мертвий. А от на Алеї героїв праці це вдалося. Тому ми називаємо її Третім дивом  парку Миру. Бо там є ще два дива – Гонг миру, який обійшовся міському бюджету майже у мільйон гривень, та Музей військової техніки, на який витратили гроші від продажу районного дитячого садочку.  А тепер ще й меморіальна Алея з’явилася. А на Алеї – серед інших і портрет голови Автозаводського райвиконкому пана Коваленка.  Портрет солідний, вибитий на камені.  Так серйозні посадовці увічнюють свої імена за бюджетні кошти – 299 тисяч гривень Алея коштувала.

«За успішну реалізацію інвестиційного проекту «Собі, коханому!»

...Хто скільки може, хто скільки може...

Переможцем у номінації визнаний голова Автозаводського райвиконкому пан Коваленко. Цей досвідчений чиновник протягом року ефективно інвестував бюджетні кошти у власну особу. Навіть складні умови перманентної фінансової кризи в країні та стабільна нестача коштів у бюджеті міста та районів не завадили посадовцю реалізувати власний інвестиційний проект.  У вересні він підписав рішення про виділення собі, коханому, премії у розмірі чотирьох зарплат – це мало скласти близько 30 тисяч гривень.  А ще через два місяця він підписав рішення про виділення собі, коханому, премії у розмірі середньої зарплати – це має скласти десь 6-8 тисяч гривень (бо місячний заробіток пана Коваленка становить близько 7,9 тисяч грн.). Завдяки грамотно розміщеним інвестиціям, голова райвиконкому перебуває у стабільно доброму гуморі, і на всі запитання преси відповідає: «Всьо у нас хорошо. Всьо ми правильно робимо!»

«Караоке на майдані»

...Міський голова у нас один, він старається...

Переможцем у цій співочій номінації став депутат Кременчуцької міської ради пан Стасюк. Власне, він був і єдиним претендентом на перемогу.  Особливість караоке в тому, що тут не потрібні ані вокальні дані, ані музичний слух, слова теж не обов’язково знати. Головне – участь. Депутат Стасюк брав найактивнішу участь у процесі. Протягом року він виступав майже на кожній сесії міської ради.  Репертуар мав стандартний – «співав» про бідний народ і славив хорошого мера, «який у нас один і він старається». Репертуар на любителя. Але ж і караоке займаються любителі. Професіонали туди не йдуть.

«За найбільшу кількість неотриманих інвестицій!»

...І буде вам міст, і буде вам щастя

У номінації перемогу виборов віце-мер з питань інвестицій пан Тараторін. Він спеціаліст з інвестицій, які Кременчук міг би отримати. І які так і не отримав. На неотриманих інвестиціях пан Тараторін спеціалізується вже другу каденцію – займався цим при попередньому мері, і знову опікується ними вже при чинному міському голові. За часів пана Глухова пан Тараторін розповідав дуже переконливі історії про те, як Кременчук от-от отримає величезні кошти на будівництво нового мосту через Дніпро. Кошти так і не надійшли, а пан Тараторін на якийсь час зник із міста. І ось за нової влади він знову матеріалізувався у Кременчуці. І знову презентував інвестиційні проекти будівництва мосту через Дніпро. Власне, в Одесі з цього приводу кажуть, що вчорашня хохма сьогодні не смішить. Може, вчорашня хохма і не смішить, та завдяки їй пану Тараторіну вдається залишатися віце-мером з інвестицій. Хіба ж це не смішно?

«Велика різниця по-українськи»

Народний депутат від Партії регіонів пан Надоша демонструє на власному прикладі, що «покращення життя вже сьогодні», обіцяне регіоналами, в Україні настало.  Про це свідчить автопарк нардепа – Toyota FJ Cruiser та Jaguar

Абсолютним переможцем у номінації став народний депутат пан Надоша (Партія регіонів). Цілий рік він наочно, в доступній формі демонструє кременчужанам велику різницю між простим українцем і простим українським нардепом.  Пан Надоша щомісяця дисципліновано приїздить до Кременчука і являє народу фотогенічну зовнішність, стильні костюми, стильні краватки та стильні авто – Jaguar та позашляховик Toyota FJ Cruiser. Позашляховик сподобався журналістам. А Jaguar справив просто-таки вбивче враження на депутата Кременчуцької міської ради пана Стасюка – власника стандартного джипа Mitsubishi. Побачивши Jaguar, депутат Стасюк прямо на сесії міськради закликав нардепа Надошу «кончать эту вакханалию» і «бідувати разом з народом». Заклик не було реалізовано. Пан Надоша залишився при своєму Jaguar та Toyota FJ Cruiser, а пан Стасюк – при своєму  Mitsubishi. А народ спостерігає цей двобій позашляховиків із замизганих маршруток.
Власне, нічого більш ефектного пан Надоша за цей рік у Кременчуці не зробив. У міських проектах участі не брав. Щоправда, кременчужани з цікавістю спостерігали, як нардеп намагався «перевести стрелки» українських годинників, опікувався долею товстолобиків і щук, та ініціював законопроект про самогоноваріння – тобто демонстрував широкий спектр інтересів українського народного депутата.

Toyota FJ Cruiser

Jaguar

Фото Едуарда Аверьянова