Фінансове дежавю: Держава вирішила позичити гроші в громадян, випустивши валютні облігації

Радянські облігації військового займу. В усі часи облігації випускалися для покриття дефіциту бюджету

У Мінфіні переконують, що для українців – це надійний спосіб зберегти та примножити заощадження. Казначейські зобов’язання (так офіційно називаються цінні папери) в Україні випускають уперше. Та за часів СРСР облігації були – і досі громадяни повернули не всі гроші, позичені державі.

Кременчужани вже викупили 200 державних облігацій

Нещодавно Міністерство фінансів вирішило позичити трохи грошенят у громадян – 200 млн доларів під цінні папери – казначейські зобов’язання номіналом у 500 доларів. Це фактично те саме, що й облігації часів СРСР, які добре пам’ятають люди старшого віку. Цінні папери випустять двома серіями: А та Б по 100 млн доларів кожна. Термін обігу – 2 роки. Казначейські зобов’язання наступної серії розміщуються після продажу попередньої. Тож зараз в обіг пустили серію А.

Цінні папери України можна придбати лише за долари США в установах державного «Ощадбанку» із 10 жовтня. У перший же тиждень громадяни викупили казначейських зобов’язань на суму понад 47 млн доларів, інформує офіційний сайт Мінфіну.

Кременчужани вже придбали 200 казначейських зобов'язань, повідомила «Телеграфу» Наталія Скляр, керуюча відділенням «Ощадбанку» № 62 у Кременчуці. Вона відзначає, що люди цікавляться новою можливістю заощадження коштів, та підкреслює, що гарантом їх повернення в повному обсязі виступає держава.

Який прибуток обіцяють громадянам

На офіційному сайті «Ощадбанку» (www.oschadnybank.com.ua) розміщені умови обігу казначейських зобов’язань. Так, кожні півроку за облігацією виплачуються 23 долари; тобто прибуток складає 9,2% річних. Якщо порівняти з депозитами, то це не найвища ставка: комерційні банки у Кременчуці пропонують до 11,3% річних. Ще одна суттєва відмінність від депозиту – на казначейські зобов’язання не укладається договір між банком та тим, хто купує цінні папери, бо вони не іменні, виплата – на пред’явника.

Як уже було сказано, номінальна ціна облігації складає $ 500, але через кожні вісім днів вартість паперу для покупця збільшується на $1. На сайтах Міністерства фінансів та Національного банку є табличка вартості облігацій протягом усього терміну обігу (2 роки, 4 купонних періоди). У кінці кожного періоду (півроку) в «Ощадбанку» будуть виплачувати прибуток, відрізуючи від облігації купон. Тим, хто володіє цінними паперами, відрізати купони не можна – їх не приймуть і не виплатять гроші. Умови розміщення казначейських зобов’язань передбачають, що у будь-який час їх можна знову продати «Ощадбанку». Але якщо вже ви вирішили позбутися облігації, краще зробити це через півроку: інакше доведеться продати її банку за номіналом, і ви не отримаєте прибуток.

Наскільки це надійно?

«Казначейські зобов’язання – це надійний і найменш ризикований спосіб зберегти свої заощадження. І не лише зберегти, а ще й отримати додатковий заробіток», – цитує прес-служба Мінфіну вислів міністра фінансів Юрія Колобова. Ще у повідомленні йдеться про «стабільність та надійність внутрішнього фінансового ринку» та «виважену фінансову політику» уряду. Та кременчужани насторожено ставляться до облігацій. Ось коментарі з нашого сайту (цитуємо мовою оригіналу):

Seregga:

…Интересно что Минфин Украины выпускает облигации в долларах – гривне, стало быть, не доверяем....

denzer:

Уважаемые. Не ведитесь на это разводилово. Не играйте в такие игры с государством. Почитайте историю, особенно обратите внимание на период 20-50 годов, а после с 80 до 90. Никогда государство не отдавало свои долги. Вы покупаете реально бумагу, а отдаете реальные долары. И если будет кризис, а он еще будет, то никто деньги не вернет, тем более система под названием государство, тем болем, такое ненадежное, как Украина.

Облігації СРСР: щось середнє між лотереєю та «лохотроном»

Радянські облігації нагадували лотерею. Їх почали випускати ще до Великої Вітчизняної війни, і потім – у складний для країни повоєнний період, згадує 83-річна кременчужанка Марія Леонтьєва. На підприємствах певну частину зарплати видавали облігаціями. Проте, яка каже пані Марія, люди купували їх не з примусу, а добровільно – свідомими були!

– Розуміли, що в країні немає грошей, її відбудовувати треба – важкі часи, – розповідає жінка.

Продати держбанку облігації (як зараз) було не можна. По них періодично влаштовувалися розіграші, на зразок лотереї: номери виграшних паперів друкували в газетах, перевірити їх також можна було у відділеннях «Ощадбанку».

Марія Леонтьєва згадує, як після війни повернувся батько – а грошей у домі катма, і лише облігація на 300 карбованців. Марія пішла до каси перевірити: а може, є виграш? Касирка сказала – нічого немає, але й облігацію дівчині не повернула…

А згодом, вже десь у 1956-1957 році, Марія таки виграла 500 карбованців у розіграші облігацій більш пізнього займу. Причому тоді вона бідувала: нічим було платити за квартиру та дитсадок, навіть туфлі довелося продати. А тут – такі гроші! За все заплатила, нові туфлі купила, ще й залишилося. Це був найбільший виграш за все життя, згадує пані Марія.

Облігації випускали на певний термін. Виграшною була лише частина, а інші підлягали обміну за номіналом. Наприклад, третина облігацій військового займу 1945 року, за умовами, була виграшною, інша підлягала виплаті за номіналом до 1965 року. Так само й з наступними державними позиками. Проте люди довго тримали ті папери у вузликах – на гроші їх так і не вдалося обміняти. Кореспонденти «Телеграфа» теж згадали про хованки облігацій, що бачили в дитинстві у своїх сім’ях.

У «Ощадбанку» розповіли історію більш пізніх позик колишнього СРСР – держава повертала гроші, м’яко кажучи, «зі скрипом». Та ще й досі компенсувала людям не все, що в них позичила.

Так, у повному обсязі не погашені облігації 1982 року, облігації цільової безпроцентної позики 1990 року. В певний час гроші виплачували – але вистачило їх не на всіх. Ті, хто не встиг, нині можуть отримати лише тисячу гривень, решта суми лежатиме «до кращих часів» на книжці (на компенсаційному рахунку) – як і радянські вклади «Ощадбанку».

Цікаво, що свого часу цільова позика користувалася попитом: люди записувалися на неї на підприємствах. Хотіли (за свої ж гроші) виграти товари, що на той час були у дефіциті: телевізори, холодильники, пральні та швейні машини, відеомагнітофони, автомобілі, мотоцикли й навіть міні-трактори. Та виграшів люди так і не дочекалися – а згодом, вже у незалежній Україні, за облігації повернули гроші. Але не всім: «Жигулі», «Волги» та міні-трактори не компенсували й досі. «Волга» та той час коштувала 15 тисяч радянських рублів... І поки що це віртуальні гроші. Погодьтеся, цільова позика дуже схожа на нинішню купівлю товарів у групах, яку ті, хто «влетів», називають «лохотроном».

Наостанок. У незалежній Україні казначейські зобов’язання пускають в обіг уперше. Рішення про їх випуск з’явилося одночасно з повідомленнями, що українці шалено скуповують долари в обмінниках. Фінансові видання обережні у прогнозах щодо платоспроможності держави через два роки.