Кримінальна перекваліфікація кременчуцьких злодіїв: замість шапок – мобілки, замість злодіїв – хакери

Якщо порівнювати злочинність Кременчука радянського, 90-х років та сучасного – місто дуже змінилося.

– Зараз, виходячи ввечері за хлібом, не треба боятися, що на тебе нападуть кількадесят молодиків із сусіднього району, – каже мешканець Першого Занасипу, 35-річний Валерій. – Пам'ятаю ці «облави» в середині 90-х – натовп на натовп. І що тільки в головах у людей було?

Це була звичайна картина для Кременчука десь років 15-17 тому. І на Раківці, і на Молодіжному, і в нагірній частині міста. Так молодь «випускала пару», не думаючи про можливі наслідки. За часів Радянського Союзу, у 80-ті, була інша проблема – шапки. Їх зривали частіше, ніж зараз відбирають мобільні телефони. Ще раніше мішенню міліціонерів були кишенькові злодії та спекулянти. Хтось пам'ятає, що таке «спекуляція»? Головною ж рисою радянських часів та початку незалежності були крадіжки з підприємств. Діяв принцип: загальне – значить, моє.

– Пам'ятаю, як під парканом «Дормашу» чи КрАЗу стояли випадкові перехожі та чекали, коли їх чоловіки чи жінки через огорожу перекинуть сумку з якимось крамом, – згадує 58-річний кременчужанин Володимир. – Виносили все що тільки можна. Особливо на початку 90-х, коли нікому ні до чого не було діла.

Полковник Віктор Литвинюк більше 26 років присвятив пошуку злочинців – працював у оперативних підрозділах, на керівних посадах, в тому числі й в управлінні по боротьбі з організованою злочинністю. Зараз займає посаду заступника начальника Кременчуцького міського управління міліції - начальника кримінальної міліції. Полковник добре пам’ятає різні кримінальні епохи у Кременчуці та знається на кваліфікації злочинців.

Від соціалізму до «прихватизації», від «прихватизації» до інтернетизації

Спекуляція

– Ми вже забули про таке явище як спекуляція, а хтось і слова такого не чув, – розповідає Віктор Литвинюк про основні економічні злочини радянських часів. – А за це передбачалася кримінальна відповідальність. Проте в СРСР не знали нічого ані про податкові злочини, ані про незаконну підприємницьку діяльність.

Приховування товарів

Молодь нині не може зрозуміти, навіщо у радянських магазинах приховували наявний товар та підсилювали таку страшну річ як ДЕФІЦИТ. При цьому люди добре знали, що порушують закон і можуть понести кримінальну відповідальність.

Квартирні крадіжки

Інструменти злодіїв майже не змінилися – часто вони використовують ті самі відмички, що і їх «радянські» колеги. На початку ХХІ століття вони модернізувалися, проте дехто й досі для віджиму дверей тримає при собі звичайні фомки. Проти лому – немає прийому!

Банківські картки

Із популярністю пластикових банківських карток прийшли ті, хто навчився знімати з них чужі гроші. Таких випадків все більше і більше. Злочинці не просто викрадають картку, але й примудряються дізнатися код – встановлюють на банкоматах спеціальні пристрої, відеокамери. Іноді завдання зловмисникам полегшують самі люди – пишуть код прямо на картці.

Кишенькові крадії «вимирають»

Представники цієї злочинної професії все рідше турбують громадян та правоохоронні органи. Якщо у радянські часи такі крадіжки були дуже популярними, то зараз це поодинокі випадки. Кишенькові крадії є, але їх все менше і менше. В основному, це старі люди, що навчилися «професії» ще за радянських часів.

Алоха, хакери!

– В нас уже потихеньку починають знімати гроші прямо з банківських рахунків, як в Америці, – каже Віктор Литвинюк. – Роблять це хакери. З'явилися вони у Кременчуці рік тому, знімали з рахунків по 2-4 тисячі гривень. Масштаби лише збільшуватимуться.

Замість шапок – мобілки

Це була якась пошесть – як наприкінці СРСР, так і в незалежній Україні.

– Пригадую, як нас всіх виганяли на патрулювання по закінченні робочого дня, – каже Віктор Литвинюк. – Це був жах. Зривали шапки щодня, і не по одній. Останню в Кременчуці зірвали десь наприкінці 90-х. Мабуть, змінилася мода – замість лисячих та норкових люди стали ходити у спортивних. Кому вони треба?

До зривання шапок можна прирівняти хіба що заволодіння мобільними телефонами.

– Тільки-но вони з’явилися – одразу стали популярними серед злодіїв, – каже міліціонер. – Їх викрадали, викрадають і будуть викрадати, бо вони постійно вдосконалюються, ціна змінюється.

Крадіжки з підприємств

У СРСР та на початку незалежності дуже часто крали з підприємств, особливо з молокозаводу чи нафтопереробного. На цьому попадалися не тільки робітники, але й керівництво. І тривало це десь до 1993 року, коли було багато підприємств у державній власності. Зараз якщо десь і крадуть, а напевно, крадуть, то адміністрація вирішує проблему сама. У будь-якому випадку це явище не настільки поширене. Власники тепер бережуть своє майно: і відеоспостереження встановлюють, і охоронні структури наймають.

Автозлочини

– Якщо раніше злодії відчиняли автомобілі ножицями або лінійками, то зараз це просто неможливо, – каже Віктор Литвинюк. – У сучасних автівках встановлені більш досконалі системи захисту, та у злочинців з'явилися інші системи злому. Вони користуються так званими «сканерами», які відкривають дорогі авто. Це почалося років п'ять тому, і зараз дуже поширене явище.

Відчинивши двері авто, його не обов'язково крадуть – можуть забрати лише цінні речі та гроші. Кажуть, ці сканери в Україні не роблять – завозять з Росії.

Витверезники

Для когось медичні витверезники при міліції стали символом цілої епохи. Тут були свої постійні клієнти, як у кращих домах Лондона та Парижу. Прикрили цей «клуб за інтересами» на початку століття. Тоді постало питання: що робити з п'яними на вулицях – їх часто грабують, а взимку вони можуть просто замерзнути.

Масові бійки

Дуже яскраве явище сере­дини та кінця 90-х. Два натовпи, із кількох десятків «бійців» кожен, гамселили один одного прямо на вулицях. Ця традиція зникла так само раптово, як і з'явилася. У міліції кажуть, що зараз молодь «випускає пару» в інтернеті, розважальних закладах, граючи в комп'ютерні ігри.

Бабусь шкода

Десь із 2005 року зловмисники почали активно «обчищати» пенсіонерів. Під різними приводами вони потрапляють до осель людей похилого віку – представляються соцпрацівниками, газівниками, продавцями. Відволікаючи пенсіонерів, забирають гроші зі схованок. Часто це більше 10 тисяч гривень. У СРСР такого точно не було.

Рекет

Знаменита стаття 144 тодішнього Кримінального кодексу – «Рекет». Дуже популярна у 90-ті роки, зараз про неї майже не згадують. На питання, чи є в Кременчуці зараз рекет, у міліції кажуть: «Слава Богу, немає».