Про небезпечні пральні порошки та камені у нирках

Рибалок брудна піна у Дніпрі не лякає

Понеділок. Ранок. Кременчуцька набережна. Могутня жінка в рожевій майці з блискітками дивиться на Дніпро і вигукує:

– Яка вода гидка! Та ще й піна попливла. Знову падлюки в Черкасах скинули якесь багно у воду! І хоч би хтось їм руки повідбивав! А ці ще й рибу ловлять – аби лише вдома не сидіти! Вони ще й жінці цю рибу смердючу припхають! – це вже жінка накинулась на рибалок, що мирно ловлять рибку у каламутній дніпровській воді. Рибалки реагують спокійно:
– Тю, жінка, чого ти репетуєш? Чи ти піни не бачила? На пиві теж піна – так з нею ж ще смачніше! – відповідає старий худющий рибалка. Його товариш замислено додає: «А піна таки є, мабуть, солі та різного бруду у воді забагато. Хтозна, чи то з черкаського заводу...».

Вода біля набережної, дійсно, несимпатична – коричнева, місцями зелена, бо цвіте, а вздовж берега прибилася бруднувата піна. «ТелеграфЪ» неодноразово писав, що вода у Дніпрі погіршилась через масове розмноження синьо-зелених водоростей. Та жінка на набережній уперто звинувачує черкаське підприємство «Азот» у тому, що це вони «труять» своїми викидами воду у Дніпрі. «ТелеграфЪ» запитав хіміка Тетяну Козловську чи насправді у всьому винен «Азот»?

«Азот» не винен!

Тетяна Козловська – кандидат хімічних наук, викладач Кременчуцького національного університету ім. Остроградського

– Пані Тетяно, чи винне черкаське підприємство з виробництва азотних добрив «Азот» у погіршенні якості води у Дніпрі?

– На «Азот» не перший рік намагаються скинути провину, і я не перший рік повторюю – «Азот» не винен! До проблем якості води у Дніпрі та у Кременчуцькому водосховищі «Азот» не причетний. Так, у дніпровській воді підвищився вміст марганцю, але ж мисліть логічно – це ж які обсяги марганцю треба скинути з підприємства, щоб забруднити таку значну акваторію – і Дніпро, і Кременчуцьке водосховище. Це мають бути тисячі тонн. Як хімік, можу зазначити, що сполуки марганцю взагалі не використовуються у технології виробництва на «Азоті».

– То навіщо звинувачувати «Азот»? Адже цю версію хтось пустив у народ?

– Звинувачувати у всіх бідах «Азот» простіше, ніж визнати, що проблема має глобальні масштаби. Це проблема не лише Дніпра та Кременчуцького водосховища, а усіх поверхневих водойм України. І називається вона: масове цвітіння синьо-зелених водоростей. Саме через це щороку влітку різко погіршується якість води у Дніпрі.

– Проблему можна вирішити?

– Вирішити її доволі складно. Люди самі спровокували проблему. 30-40 років тому різко виріс рівень хімічного забруднення поверхневих водоймищ, зросла кількість промислових стоків. Зараз ситуація ускладнилась величезними обсягами побутових стоків, перенасичених залишками синтетичних миючих засобів (СМЗ).

Про небезпеку фосфатних пральних порошків

– Яку роль у забрудненні відкритих водойм відіграють синтетичні миючі засоби?

– Негативну, бо пральні порошки, мило, шампуні містять значну кількість ПАРів – поверхнево-активних речовин. Без них ми просто не змогли б ані випрати білизну, ані вимити голову, речовини б плавали у воді лахміттям. До складу ПАРів входять фосфор, азот, сірка. Все це тече до каналізації. Після ванни ми, ні про що не думаючи, відкриваємо пробку і маса мильної води йде у каналізацію. Далі ми випрали речі порошком, який містить фосфати, і теж злили мильну воду у каналізацію. Ця вода потрапляє на очисні споруди, і там до неї ще додають ПАРів, щоб очистити від бруду. І вся ця маса ПАРів та фосфатів потрапляє в ті самі поверхневі водойми, звідки ми беремо воду. Синьо-зелені водорості дуже люблять вживати фосфати, це для них делікатес. Тож людина, скидаючи тони залишків синтетичних миючих засобів у річки, активно підгодовує синьо-зелені водорості, від яких сама ж і страждає. Бо водорості розмножуються, вміст органіки у воді збільшується, цю воду активніше хлорують на водоканалі, через що у кременчуцькій питній стабільно забагато хлороформу, який медики давно визнали канцерогеном.

– Як фосфатні миючі засоби впливають безпосередньо на людину?

– ПАРи та пральні порошки, які містять фосфати, – це алерген №1. Між тим більшість населення користується пральними порошками з фосфатами – бо вони дешевші, їх рекламують, вони непогано перуть білизну. Та за все це ми платимо дуже високу ціну. Зверніть увагу як зросла кількість алергіків. На алергію страждають люди 35-45-50 років, які у дитинстві та юності не стикалися з такою проблемою. Це свідчить про те, що алергени, речовини, шкідливі для організму, накопичуються з роками. Власне, алергія – це реакція відторгнення. Я сама з нею зіткнулася свого часу, коли прала розрекламованим імпортним фосфатним порошком – у мене тріскалась шкіра на долонях.

– Чим ви перете зараз?

– Я дозволяю собі розкіш купити раз на рік упаковку 2кг безфосфатного імпортного прального порошку. Це задоволення коштує 200 гривень.

– У Кременчуці не кожен може собі таке дозволити.

– Так, я це добре розумію, та за все доводиться платити свою ціну. Ви звертали увагу на те, що іноземці не мають звички прасувати постільну білизну, навіть особисту не прасують? Знаєте, чому вони так роблять? Бо добре поінформовані, що фосфати, які залишились після прання у білизні, з часом утворюють поліфосфати. Поліфосфати за хімічною структурою схожі на полімерні матеріали. Коли ми обробляємо білизну гарячою праскою, активізується процес утворення поліфосфатів, і простирадло з льону перетворюється, образно кажучи, на аналог поліетиленової плівки, вона не дихає. А, відповідно, не дихає і наша шкіра. Ви помічали, що коли струшуєш випране простирадло, з нього щось сиплеться? Ми думаємо, що це пил, та ні, це – пральний порошок, який залишився у білизні навіть після тривалого полоскання.

– Жах. То що ж робити?

– Робити зважений вибір, уважно читати склад прального порошку, і пам’ятати, що фосфати – агресивніші алергени, а цеоліти – безпечніші.

Жорстка вода і бідні нирки

– Є версія, що якість питної води у Кременчуці впливає на утворення каменів та піску у нирках. Наскільки це імовірно?

– Звісно, впливає. У нас досить жорстка вода, вона містить сульфати, солі кальцію, магнію. Магній та кальцій осідає у нирках. Для пом’якшення у воду додають ПАРи, але ж магній та кальцій з неї нікуди не зникають.

Вимагаємо реконструкції системи водопостачання!

– Що нам робити з такою водою?

– Ми не можемо поміняти джерело водопостачання, бо іншого просто немає. Отже, необхідно міняти систему водопідготовки та очищення. Міській владі треба припинити витрачати гроші на квіти, дерева, салюти, унітази, кинути лазити по дахах, а замість цього докласти всі зусилля для вирішення питання повної реконструкції системи водопідготовки та водоочистки у Кременчуці. Треба шукати кошти – і державні, і інвесторів – бо місто власними силами з цим не впорається. Насправді проблему треба вирішувати терміново – кажу це як хімік. Та це питання не одного року, така реконструкція може розтягтися на тривалий час. Тому, вважаю, що кожна кременчуцька родина має вже сьогодні вирішити, яку систему очищення води вона встановить на кран питної води у своїй квартирі. Так буде надійніше.

В ТЕМУ

Європа через це пройшла

«У середині 70-х років Великі Озера в США, Рейн та інші річки Європи опинилися у полоні синьо-зелених водоростей. Їх бурхливий ріст і гниття приводили до виділення метану, аміаку, сірководню, через що гинула риба, річки і озера ставали мертвими. Вчені встановили, що причиною бурхливого розвитку водоростей став триполіфосфат натрію – один із основних компонентів синтетичних миючих засобів. Кожен грам триполіфосфату стимулює зростання 100 грамів органіки. А це – еквівалент 5-10 кг водоростей.

Після того, як з’ясувалося, що триполіфосфат отруює водойми, на Заході фосфати в миючих засобах стали замінювати цеолітами. Першими розпочали цю роботу німці. Потім, у 1978 році, їх приклад наслідували американці, японці, італійці. У Японії вже у 1985 році 95% CMЗ випускалося з цеолітами».

(навчальний посібник «Основи екології», Новгородський державний університет ім. Ярослава Мудрого, кафедра екології та прикладної хімії, 2003 р., Великий Новгород)
А в Україні...

10 липня 2013 року Комітет з питань промислової та інвестиційної політики ВРУ відправив законопроект № 2535 «Про засади здійснення державного регулювання синтетичних миючих засобів (СМЗ) та товарів побутової хімії» на доопрацювання. Автори законопроекту пропонували заборонити з 1 січня 2014 року виробництво, імпорт та реалізацію в Україні СМЗ з фосфатами. Члени Комітету ВРУ з цим не погодились, вони сказали, що такі різкі дії зупинять цілу виробничу галузь і засмутять імпортерів. Тож підприємці знову виграли у споживачів.