В Кременчуці позачергове отримання житла перетворюється на «мертву» чергу

Чорнобилець Володимир Риженко з донькою, сином та мамою. У двокімнатній хрущовці зараз мешкає три покоління родини. Усім затісно. Бабуся–інвалід ділить кімнату з двома онуками

П’ятеро в одній квартирі, з них двоє інвалідів

Володимир Риженко – учасник ліквідації аварії на ЧАЕС. Коли сталася трагедія, він служив за контрактом в органах внутрішніх справ. До цього була служба на кордоні з Афганістаном. Поїхати до Чорнобильської зони зголосився, не вагаючись. Пройшов прискорені курси навчання на дозиметриста та одразу поїхав у Чорнобиль, де працював майже місяць.

– У мої обов’язки входило заповнення карт дозиметричного контролю: я постійно їздив по точках, знімав показання, рахував за формулою та визначав дозу радіації. Потім мене викликало начальство – сказали, що треба записувати менші дози. Я відмовився… Мені одразу сказали, щоб їхав додому. Та я не погодився – сказав, що приїхав відповів добровільно, але добровільно звідси не поїду й дезертиром не стану. Добу мені не давали ніяких завдань – я сів під штабом, так там і сидів. Потім завдання дещо змінили: я з іншими бійцями мав перевіряти залишені людьми будинки – чи немає випадків мародерства, опечатувати ці будинки та складати дозиметричну карту радіації.

Тепер Володимир – інвалід ІІ групи. Яку дозу «схопив», він точно не знає – каже, багато чого влада засекретила. До того ж, порахували, що він працював у зоні по 6 годин на день. Хоча насправді, як каже колишній дозиметрист, він фактично не залишав забруднену зону.

– Ми жили у будівельному вагончику на блок-пості, там же й харчувалися. Тобто я фактично весь час знаходився у 30-кілометровій зоні, потім ще й поїхав углиб. Як дозиметристу мені мали б призначити доплату до пенсії – але якісь документи не дійшли, десь загубилися… Тому й пенсія маленька – 2400 грн, із них 500-600 гривень йде на ліки. У день випиваю по 7 таблеток Добре, що хоч зараз безплатно видають ліки за рецептом, а був час, що не давали, – розповідає Володимир про своє життя.

Ми сидимо на кухні старенької двокімнатної хрущовки. Це квартира, яку отримали ще за радянських часів батьки Володимира. Зараз тут мешкає п’ятеро членів родини трьох поколінь: пенсіонерка – мама Володимира, яка втратила ногу та пересувається на візку, сам він з дружиною, 16-річною донькою Катею та 13-річним сином Володею. Кімнати ділять так: у одній – бабуся-інвалід з онуками; майже дорослі діти різної статі сплять на двоярусному ліжку. У іншій кімнаті – Володимир з дружиною.

Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи», чорнобильці мають право на першочергове отримання житла. Та насправді вони не могуть дочекатися черги.

Листування з владою

Володимир Риженко із 2008 року перебуває на квартирному обліку як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії. З цього часу він щороку цікавиться, як просувається його «позачергова» квартирна черга – пише листи до влади. І з року в рік отримує відповіді, ніби написані під копірку: «Попереду Вас у пільговому списку перебуває 26 сімей, які мають таку ж пільгу, як і Ви».

У 2010 році, коли чорнобильцям розподілили 11 квартир, придбаних Державною іпотечною установою, Володимир Риженко знову отримав таку ж відповідь, як і в 2009 році – попереду ще 26 сімей. Він написав лист удруге: як же так?

«На ваші звернення в 2009 році було допущено помилку щодо Вашої черговості в контрольному списку, де замість №36 було вказано №26», – цитуємо відповідь мовою оригіналу.

Востаннє, у 2013 році, він отримав повідомлення, що нині у чорнобильській черзі є 25-м.

– Усно мені пояснили, що нібито хтось «знявся» з черги. Судячи з відповідей влади, жодної квартири за 5 років чорнобильці не отримали, хоча у пресі є інформація з квартирного управління про те, що житло розподіляється! – каже Володимир Риженко.

Цьогоріч чорнобильцям розподілили чотири квартири

Цього року чорнобильцям придбали чотири квартири, витративши на це 925 тисяч гривень, виділених з Держбюджету і розподілених Кременчуку обласною владою. Три квартири – у новому будинку на вул. Мічуріна, 68; одну – на вторинному ринку, на Молодіжному. Кошти розподілив виконком рішенням №641 від 28.11.13 р., на сесію 24 грудня винесене питання про затвердження даного рішення. У рішенні виконкому є й прізвища чорнобильців, які нарешті дочекалися квартир: Редчук С.М., Тарасова О.М., Малик О.П., Канавець О.І., усі, згідно даних рішення, – чорнобильці І категорії. За законом, інформація про осіб, які отримали державне або комунальне майно чи кошти, є відкритою – вона міститься у документах, і кожен громадянин має право отримати таку інформацію за запитом (ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації).

Але днями Володимир Риженко знову отримав відповідь з виконкому за підписом віце-мера Валерія Медведовського про те, що квартири чорнобильцям у 2013 році не виділялися – і, відповідно, його черга не просувається.

У чому ж причина таких розбіжностей? І якими є перспективи отримання житла чорнобильцями? Про це ми запитали в керівництва КП «Квартирне управління», яке безпосередньо займається обліком і розподілом житла та готує відповіді громадянам, які цікавляться квартирною чергою.

– Зведена база щодо чорнобильців І категорії знаходиться в Києві та в Полтавській облдержадміністрації. Відповідно до Закону, чорнобильці І категорії забезпечуються житлом за рахунок коштів Державного бюджету, і ми навіть не впливаємо на розподіл цих квартир – з Полтави приходять списки на отримання житла. Цього року, дійсно, виділили кошти на придбання житла для чотирьох громадян з цієї категорії. Кошти розподілені, але фактично квартири ще не куплені, бо за них на даний час не перераховані гроші через те, що платежі «зависають» у казначействі, – так пояснив розбіжність відповіді, наданої Володимиру Риженку із рішенням виконкому начальник КП «Квартирне управління» Володимир Івченко.

У той же час, за даними КП «Квартирне управління», чорнобильцям ІІ категорії (не ліквідаторам аварії, а потерпілим від Чорнобильської катастрофи), квартир за останній час не виділяли взагалі. І хоча ця категорія теж, за законом, має забезпечуватися житлом позачергово, але – за рахунок міського бюджету. Але кошти на ці потреби з бюджету міста не виділяються.

«Черга має бути прозорою»

– Я вважаю, що квартирна черга має бути прозорою! А те, що відбувається зараз – ненормально. Чому черга така засекречена? Ти приходиш, тобі дивляться у вічі – а подивитися на списки не дають. А я хотів би бачити прізвища тих, хто отримує житло, і дивитися, як просувається моя черга. Крім того, у місті будується житло. Коли дають ділянку під будинок якомусь бізнесмену, він має сплатити пайовий внесок в інфраструктуру міста. Куди йдуть ці гроші? Чому вони ніколи не спрямовуються на квартири для мешканців, особливо пільговиків? Тим більше, що, за законом, І категорія чорнобильців забезпечується житлом з державного бюджету, а ІІ – з міського бюджету. Хочу звернути на це увагу депутатів міської ради. Незабаром вони розглядатимуть бюджет на 2014 рік. Хотілося б, щоб не забули закласти кошти, необхідні для придбання житла чорнобильцям, – каже ліквідатор аварії на ЧАЕС Володимир Риженко.

У квартирному управлінні посилаються на закон «Про захист персональних даних» – мовляв, через цей закон не можуть оприлюднювати дані всіх громадян, які стоять у черзі. Передбачалося, що прозорість забезпечить «Єдиний державний реєстр громадян, які потребують поліпшення житлових умов». Тобто у ньому мала бути функція, що дає можливість кожному громадянину перевірити в інтернеті своє місце у квартирній черзі (за номером ідентифікаційного коду), не користуючись даними інших осіб. Проте й досі цей реєстр не сформований. А отже, єдина порада громадянам: якщо сумніваєтеся у прозорості житлової черги, пишіть запити до виконкому, вимагайте рішення про розподіл квартир.

541 кременчужанин на сьогодні має право на позачергове отримання житла

43 із них – чорнобильці І категорії, перший у списку (за даними КП «Квартирне управління») чекає на отримання житла з 2000 року

121 це чорнобильці ІІ категорії.