Новий прем’єр чи нові вибори?

Українці хочуть відставки прем’єра Яценюка, та він не хоче йти у відставку. Народні депутати намагалися прем’єра туди відправити, та не змогли це зробити. Тож в Україні триває політична криза. Вона триватиме доти, доки бажання народу і дії політиків не співпадуть. Наразі, за версією «Телеграфа», ситуація виглядає так:

71% українців підтримують відставку прем’єр-міністра Яценюка. Такі результати опитування, проведеного у січні 2016-го року групою Рейтинг.

16 лютого 2016 року ледь не відбулася відставка прем’єра Яценюка та очолюваного ним уряду. Та для ухвалення рішення забракло близько 30 голосів народних депутатів, до 226-ти обов’язкових у таких випадках голосів не дотягли. За відставку уряду Яценюка у Верховній Раді не голосували колишні регіонали різних форматів – і з «Опозиційного блоку», і з депутатської групи «Воля народу».

Реформи не йдуть, а повзуть

Наразі прем’єр-міністр Яценюк залишається на посаді і щонеділі під час телевізійної десятихвилинки для народу розповідає громадянам про реформи, які скаженими темпами йдуть в Україні. Народ вже геть губиться у здогадках – може, справді реформи є, а ми їх просто не бачимо?! Адже прем’єр каже, що вони є!

Неввічливо не вірити прем’єру, втім VoxUkraine показує зовсім іншу динаміку темпів реалізації реформ – вони відбуваються надто повільно. Протягом 2015-го року VoxUkraine разом з партнерськими організаціями в рамках проекту ІМОРЕ (Індекс Моніторингу Реформ) проаналізував понад 300 законів та інших регуляторних документів, які стосуються реформ. Результат моніторингу темпів реформ перед вами (графік 1).

Як видно з графіку, темпи впровадження реформ урядом Яценюка були задовільними лише минулої весни, одразу після призначення уряду. Далі темпи впровадження реформ лише невпинно знижувались.

Можливі варіанти

Перед спробою відставки Яценюка політики нас переконували, що в Україні немає жодного іншого достойного кандидата на посаду прем’єра. Ми майже повірили. Втім за тижні, що минули після провалу відставки Яценюка, у ЗМІ з’явилися прізвища кількох імовірних претендентів на посаду прем’єр-міністра України. Різні політичні сили через різні ЗМІ ретранслювали такі прізвища:

Лєшек Бальцерович, екс-віце-прем’єр Польщі

Лєшек Бальцерович – реформатор, саме він реалізував у Польщі знамениту «шокову терапію». У ЗМІ з’являлись повідомлення, що переговори про призначення Бальцеровича прем’єр-міністром України ведуть люди Президента, називалося прізвище його особистого політтехнолога Гриніва. Втім, 9-го березня Бальцерович публічно засвідчив, що не готовий стати прем’єром України, хоча й хотів би допомогти нам з реформами. На думку Бальцеровича, українським прем’єром «має бути хтось, хто говорить українською, з ким себе ототожнюють люди». Він сказав це на телеканалі TVN24.

Наталія Яресько, чинний міністр фінансів

«Українська правда» минулого тижня повідомляла, що в Адміністрації Президента майже домовилися з Яценюком, що він піде у відставку, а уряд очолить чинний міністр фінансів Наталія Яресько. Мова йшла про те, що українка американського походження Яресько очолить «чисто» технократичний уряд. Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер зазначив, що у Яресько високі шанси очолити уряд вже цього тижня. Втім, деякі експерти – серед них політолог Тарас Березовець – вважають версію прем’єрства Яресько лише димовою завісою для того, щоб «під шумок» привести до влади кандидатуру, прийнятну для Президента.

Володимир Гройсман, чинний спікер ВРУ

Про спікера Гройсмана як кандидата у прем’єри говорили, але небагато. Надто очевидно, що Гройсман – 100% «людина Президента». А якщо прем’єром стане людина Президента, виникне ризик концентрації влади лише в одних руках – руках Президента. Такий варіант, судячи з публікацій у західній пресі, не влаштовує наших американських та європейських друзів. А Україна, як країна-боржник та прохач нових кредитів, не може начхати на європейських та американських друзів – адже саме в них наш уряд просить гроші.

Міхеіл Саакашвілі, губернатор Одещини

Із Саакашвілі якась виходить каламутна історія. У 2015-му його часто називали кандидатом на посаду прем’єра. Натомість зараз, коли треба знайти кандидатуру на цю посаду, політики мовчать. Лише заступник голови фракції «Самопомочі» Єгор Соболєв заявив, що «Самопоміч» розглядає Саакашвілі як кандидата у прем’єри. І далі – тиша. До речі, за результатами соцопитування групи Рейтинг, у січні 2016-го 11% українців бажали побачити прем’єром саме Саакашвілі. Це не дивно – адже Саакашвілі палкий промовець, а українці все ще захоплюються палкими промовами.

Тож, як бачимо, з кандидатурами у прем’єри повна невизначеність. Лише в одному думки більшості експертів збігаються – реальна кандидатура з’явиться лише тоді, коли Президент і чинний прем’єр домовляться. Найжорсткіше про це сказав Мустафа Найєм (БПП): «Бесконечные дискуссии вокруг нового премьер-министра и правительства сводятся к двум ключевым страхам команды Порошенко и премьера Яценюка – это страх перед потерей контроля над потоками (денежными, ред.) и страх перед ответственностью».

З’являється нардеп Шаповалов

Політики мовчать про Саакашвілі, і лише кременчуцький нардеп Шаповалов в інтерв’ю газеті «Автограф» заявляє, що саме Саакашвілі має очолити уряд. Зважаючи на те, що Шаповалов раніше із Саакашвілі не працював, маємо задуматися: чого б це наш нардеп, який свою першу каденцію в Раді відсидів у фракції Партії регіонів, раптом підтримує полум’яного трибуна Саакашвілі? Наш варіант відповіді: нардеп Шаповалов шукає політичну силу, під знаменами якої можна було б втретє пройти до Ради. Адже Партії регіонів більше немає, з «Фронту змін» він сам пішов, тепер ось шукає, з ким є шанс проскочити до Ради на наступних парламентських виборах – а Саакашвілі саме створює свою нову політичну силу і дуже гучно декларує непримиренну боротьбу з корупцією.

Найсвіжіша заява Яценюка

9-го березня через прес-службу Кабміну була поширена ще одна заява прем’єра Яценюка. Він заявив, що припускає можливість проведення дострокових парламентських виборів, хоча й як «найбільш несприятливий варіант» розвитку подій. Трохи раніше, 6-го березня Арсеній Яценюк закликав українських політиків поновити діяльність коаліції. Він наголосив, що хоче поновлення діяльності коаліції та формування Президентом нового складу Кабінету Міністрів. Судячи із заяви, прем’єр готовий здати чинний Кабмін і очолити новий Кабмін, втім не готовий добровільно подати у відставку. 

Якщо чинний прем’єр не піде у відставку добровільно, на нас чекають або нові парламентські вибори, або виснажливі парламентські війни за примусове створення нової коаліції – адже стара розпалася, з неї пішли «Самопоміч» та «Батьківщина». І в першому, і в другому випадку уряд реально не працюватиме – хто ж добросовісно працюватиме, «сидячи на чемоданах»?

"Кременчуцький Телеграф", №10 від 10 березня 2016 року.