Як безробітному отримати субсидію: історія однієї кременчужанки

Жінка, яка вказала своє прізвище, адресу та телефон, писала: «Усі обходять гострі кути. Про те, що 70% людей працюють без оформлення, і вони не зможуть оформити субсидію, ніде ніхто не пише – тема закрита повністю! Всім зручніше вважати, що самі незахищені – пенсіонери, але вони мають хоч якусь пенсію. Справді самі незахищені – це жінки 50-60 років, яких відправили на пенсію в 60 років, при цьому не створивши їм робочих місць. Їх ніхто не бере на роботу, лише прибиральницями в холодні цехи, двірниками та кондукторами на тролейбусах. А нікому не цікаво, що ці жінки не мають такого здоров’я, щоб працювати в таких умовах. Охорони праці немає! Це нецікава вам тема, ви її обходите!».

Ми запропонували жінці, що надіслала лист, прийти до редакції. Вона прийшла і розповіла свою життєву історію. Єдине, на що не погодилась – це сфотографуватися. Сказала: «Мені соромно буде, я ж не жебрачка якась, не хочу, бо сусідки впізнають – у мене одягу небагато, по ньому і впізнають. Не хочу, вони й так мені кажуть: ну що, майдануті, дострибалися? Тепер жебракуйте!».

Ось що розповіла Ніна М. (ім’я змінене на прохання респондента):

Про втрату роботи

– Усі думають, що відпрацюють, вийдуть на пенсію, отримають цю пенсію і все буде добре. Та не так сталося, як гадалося. Коли мені було 52 роки, це у 2012-му, наш магазин закрився, а нас звільнили за згодою сторін. Хазяїн закрив магазин, бо не було зиску, і здав приміщення в оренду під інший магазин, їх тепер багато. А нас у старому магазині було чотири і всі – жінки передпенсійного віку. Хазяїн нам дуже допоміг. Він дуже просив нових хазяїв магазину, щоб узяли дівчат-продавщиць до себе на роботу, бо вони й жили там поруч. Дуже просив, і їх узяли, хоча в тих магазинах геть молоді продавці – прямо молодесенькі, щоб мовчали, слухалися і зайвого не вимагали, їх там приймають та виганяють хіба що не щотижня. Ну ось дівчат-продавщиць узяли до того магазину, а мене ні – чужий бухгалтер їм був не потрібен.

Про Центр зайнятості

– Після звільнення за згодою сторін я одразу стала на облік у Центрі зайнятості. Там все дуже суворо – треба двічі на тиждень приходити, відмічатися, ходити на семінари, вони одразу дають зрозуміти, що байдикувати не вийде. Роботу пропонували таку – кондуктором у тролейбусному управлінні. Зарплата там маленька, та ще й тоді, у 2012-му, вони невчасно її отримували, бо субвенція з Києва невчасно надходила. Я на таку роботу не пішла. У мене багато років сильні мігрені, я фізично не можу весь день кататися у транспорті та дихати вихлопами. Потім мені запропонували йти прибиральницею у цех на КрАЗі, а там взимку взагалі нема опалення. У них там діжки стоять металеві, в них щось палять і так гріються. У Центрі зайнятості ніхто мені посаду бухгалтера не пропонував. Я сама знайшла, побачила у них на стенді, що заводик оцей маленький *** шукає бухгалтера. У мене технікум, стаж 30 років, я підійшла до свого інспектора, кажу їй: он у вас є вакансія бухгалтера. А вона мені: ви туди за віком не підходите! Багато чого хотілося їй відповісти, та там дуже розв’язувати язика не варто, зарозумілих там не люблять, ще й нашкодити можуть. Я й промовчала. Потім пропонували роботу двірника у «Житлорембудсервісі», я не пішла. Ще була посада санітарки, та я медицини дуже боюся. Колись так склалося життя, що після розлучення мені довелося охороняти шпиталь інвалідів. Я одна з дитиною залишилася, без аліментів. Тож вдень працювала бухгалтером, а в нічну йшла до шпиталю. Там все було добре, охорона праці була, норми чергування дотримувалися, але було там таке страшне і важке для мене діло – якщо траплявся покійник, його з поверху спускали, і треба було допомагати, а потім цілу ніч поруч з ним сидіти – моторошно було.

А коли відмовилась кілька разів від запропонованої роботи, мене з обліку у Центрі зайнятості зняли.

Про самостійні пошуки роботи

– Далі я вже роботу шукала сама, усіх родичів та знайомих попередила. Одного разу родичка, племінничка, подзвонила, каже: тьотя Ніна, у нас тут в порту потрібна прибиральниця, так я вам дзвоню, щоб потім не казали, що не попередила. Тільки ви в нас не потягнете, бо дуже багато роботи. Були дві прибиральниці, наразі одна, а працювати треба за двох. А я й сама бачу, я ж бухгалтер: при Союзі були чіткі норми, скільки квадратних метрів має помити прибиральниця, за туалети окремо рахували. А зараз я бачу, що скорочують прибиральниць, а тим, хто залишився, мити доводиться за всіх... Ще шукала роботу у магазинах – ви, мабуть, і самі знаєте, що у **, ***, **** продавці працюють неоформленими. Про це всі знають, та мовчать, бо невигідно тему чіпати, багаті люди за цим стоять. У мене такий був випадок: прийшла до ***, просила, щоб узяли на роботу офіційно, бо через безробіття мені тоді в субсидії відмовили. А він мені каже: якщо хочеш, щоб тебе оформили офіційно, плати ті податки, які має заплатити роботодавець. Каже, у нас зарплата 1200 гривень, я тобі платитиму 1500, але щомісяця ти мені віддаватимеш 700 гривень на податки, які я маю заплатити державі. Я тоді так розхвилювалася, обурилася, це ж не просто цинізм, це – підлість!

На ринок теж ходила влаштовуватися, тут, біля нас, реалізатором галантереї різної: шкарпетки, усяке таке. Сказали: 600 гривень на місяць і звісно ж, ніхто офіційно не оформить на роботу. А ПП (приватний підприємець) я оформити не можу, немає в мене на це коштів.

Про субсидії

– У мене двокімнатна квартира. Дуже тяжко за неї платити після того, як я не працюю. Дочка одна, без чоловіка, у Києві працює, а я за онуком тут доглядаю, чотири роки йому, вона нам гроші надсилає на квартиру, по 700-800 гривень платимо. І вона там за житло платить, не знаю, на скільки в неї ще сил вистачить. У 2014-му я ходила по субсидію, принесла довідку, що я не працюю, а вони кажуть: ми вам не можемо надати субсидію, бо у квартирі крім вас ніхто не зареєстрований з працюючих або пенсіонерів, а ви не працюєте, тож неможливо порахувати ваш сукупний дохід. У 2015-му я знову прийшла за субсидією, а вони мене буквально стидають за те, що я не працюю, а прийшла за субсидією. Відмовили і у 2015-му, бо немає довідки про доходи. З листопада 2015-го до кінця опалювального сезону я проплатила за квартиру по 1200 гривень, точніше, дочка моя платила. Тепер Гройсман знову збільшив тарифи, два роки нам кажуть, що всі, хто потребує допомоги, отримають субсидію. Я вже не можу два роки чути цю нахабну брехню, коли мені субсидію не дають! То не брешіть людям, скажіть як є! Не брешіть!!! Якби ж я була ледаркою, все життя байдикувала, а в мене 32 роки стажу, з них 5 років працювала неоформленою, тож офіційно тепер маю 27 років стажу, маю професію, не можу влаштуватися на роботу, а уряд, який подовжив нам час виходу на пенсію, який не створив робочих місць для таких, як я, і ніяк нас не захистив, тепер розказує, що всі отримають допомогу! Яку я отримаю допомогу? Я не працюю, а мені порахують, що у мені звідкілясь узялись 2900 гривень доходу? Звідки?! Дочка не може нам стільки надсилати, їй же самій їсти щось треба та й до роботи спробуй у Києві доїдь, купу грошей коштує. І що мені робити? Навіть за допомоги дочки я вже не зможу платити за квартиру! І що, нам без прихистку залишитися? Я вирішила: якщо так буде й далі, подаватиму до суду проти уряду, проти Гройсмана, проти держави, якщо так знущаються. А ви, якщо духу вистачить, хоч напишіть, що розказала, як людей змушують за 600 гривень працювати та зарплату на податки віддавати.

Безробітні жінки Кременчука

(За даними Кременчуцького міськрайонного Центру зайнятості)

Вся інформація надана станом на 01.07.2016 та стосується першого півріччя 2016-го року.

За даними Центру зайнятості, жінки були працевлаштовані за такими професіями: апаратник з виробництва олії і тваринних жирів, завідувач атракціону, робітник з комплексного обслуговування сільськогосподарського виробництва, соціальний працівник, двірник, кухар, кравець, прибиральник виробничих приміщень, продавець непродовольчих товарів, майстер, економіст.

Працевлаштування за віковою ознакою

Жінки у віці до 25 років – 48 осіб (10,8%) працевлаштовані

Жінки, старші за 45 років – 132 особи (29,8%) працевлаштовані

Жінки, старші за 53 років – 35 осіб (7,9%) працевлаштовані

Фахівці Центру зайнятості відзначають, що найбільшою проблемою сучасного ринку праці залишається нестача якісних робочих місць з гідними умовами праці та оплати за неї для жінок взагалі і для молоді.

Що там з бухгалтерами?

Читачка, яка звернулася до «Телеграфа», бухгалтер за фахом. Вона скаржилась, що практично неможливо знайти нове робоче місце саме за її фахом. На прохання «Телеграфа», Центр зайнятості надав інформацію щодо безробітних у цій галузі:

Як безробітному нараховуватимуть субсидію

За інформацією Гарячої лінії Управління соціального захисту населення Автозаводського району

Субсидії для безробітних

– Згідно з Положенням про призначення субсидій непрацюючим громадянам для обрахування субсидії береться умовний дохід на рівні 2-х мінімальних зарплат. Сума такого умовного доходу становить 30 512 грн. на рік. Далі з урахуванням умовного доходу непрацюючого громадянина, житлової площі та комунальних тарифів вираховується обсяг субсидії у кожному окремому випадку.

– Якщо непрацюючий громадянин стоїть на обліку в Центрі зайнятості і отримує там відповідні грошові виплати, для обрахування йому субсидії беруться фактичні грошові виплати, а не умовний дохід у сумі 2-х мінімальних зарплат. Наприклад, якщо безробітний отримує щомісяця 700 гривень через Центр зайнятості, то його дохід визначається як 700 грн/місяць (а не 2900 грн. умовного доходу).

– Якщо безробітний офіційно стоїть на обліку у Центрі зайнятості, але грошові виплати там не отримує, для обрахування йому субсидії береться дохід у розмірі однієї мінімальної зарплати (1450 грн), а не двох.

Субсидія для безробітного у «тяжких обставинах»

– Якщо безробітний громадянин має документи, що офіційно підтверджують «тяжкі обставини життя», через які він не може працювати (хвороба, догляд за хворим родичем), такий громадянин може звернутися до комісії. А комісія, дослідивши документи, може ухвалити рішення, за яким для обчислення субсидії цьому непрацюючому громадянину врахують сукупний дохід у сумі одного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (1450 грн), – а не двох, як передбачено нормами (п.12 Постанови Кабміну № 848 зі змінами).

Примітка: наша читачка запитувала, чи може вона звернутися до комісії через те, що вона не працює, бо доглядає онука, доки його мама на заробітках. В Управлінні соціального захисту зазначили, що догляд працездатної, але непрацюючої бабусі за онуком не може вважатися підставою для звернення до комісії з приводу урахування «тяжких обставин життя».

Субсидії для тих, чий дохід менший за мінімальну з/п

– Якщо громадянин працює і офіційно отримує зарплату, меншу за мінімальну, йому для обрахування субсидії братимуть умовний дохід у розмірі двох мінімальних зарплат (30 512 грн/рік), а не його офіційну зарплату.

– Якщо громадянин працює і отримує зарплату, яка після сплати податку на доходи фізичних осіб становитиме суму, меншу за розмір мінімальної зарплати (1450 грн.), для обчислення субсидії такому громадянину нараховуватимуть умовний дохід у розмірі 2-х мінімальних зарплат, а не його офіційний дохід.

– Якщо громадянин офіційно стоїть на обліку в Центрі зайнятості і Центр направляє його на громадські роботи, то такому громадянину для обчислення субсидії враховуватимуть його офіційну зарплату на громадських роботах, навіть якщо її розмір менший за мінімальну заробітну плату. Наприклад, якщо на громадських роботах платять 500 або 700 грн/місяць, доходом вважатиметься саме ці 500-700 грн., а не умовний дохід на рівні двох мінімальних зарплат (2900 грн).

Позов проти держави – чи це реально?

Наша читачка заявила, що звертатиметься до суду з позовом проти держави, яка не забезпечує їй достатній життєвий рівень та гарантоване Конституцією право на працю і захист від дискримінації.

«ТелеграфЪ» запитав кременчуцького адвоката Олену Дмитриченко, чи може українець подати позов проти держави Україна, яка не забезпечує йому достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України)? Та які шанси виграти таку справу?

Юрист надала таку відповідь:

Про позов проти держави

– В Україні позови громадянина проти держави розглядають адміністративні суди. У випадку з кременчужанкою це буде Полтавський окружний адміністративний суд або загальний суд, що діятиме як адміністративний. Одразу хочу зауважити, що у такій категорії справ найперша умова – чітко встановити, яка конкретна державна установа порушила права громадянина. Тобто це має бути, наприклад, Центр зайнятості, податкова інспекція, Управління соціального захисту, а не держава в цілому. Друга умова – чітко встановити, в чому конкретно полягає порушення прав громадянина – людині у чомусь неправомірно відмовили, не надали послугу або проявили посадову бездіяльність. У таких справах відповідачем виступає конкретний суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування  або їхні посадові особи. Якщо суто формально суд не встановить, що конкретний суб'єкт владних повноважень порушив конкретні норми права, позивачу, скоріше за все, відмовлять у позові. Наприклад, якщо суд дослідить посадові обов’язки співробітників Центру зайнятості і встановить, що вони виконали те, що передбачено нормативно-правовими актами  – поставили особу на облік, надали їй певну кількість варіантів працевлаштування тощо – це стане свідченням того, що формально орган державної влади виконав свої обов’язки в межах своїх повноважень. Відповідно, у позові громадянину відмовлять. Як практикуючий юрист, зазначу, що позови проти держави  в цілому із суто загальними формулюваннями з приводу порушення права на достатній життєвий рівень та права на працю (без чіткого доведення конкретних порушень закону відповідними суб’єктами) фактично приречені на програш, адже є вимоги процесуального закону, якими керуються суди.

Про Європейський Суд

 – Втім коли мають місце порушення прав людини, є ще і Європейський Суд із прав людини (ЄС). Там дійсно відповідачем виступає держава, яка не створила певних умов для громадянина та для належного захисту його прав і свобод. Якщо українець не добився успіху в національних судах всіх інстанцій, він може звертатися до Європейського Суду. Існують навіть випадки, коли ЄС визнає недоцільним захист прав людини у національних судах певної держави, в Україні зокрема, і допускає справу до розгляду, навіть якщо вона не розглядалась у національних судах зазначеної країни. Та це дуже складна процедура. В таких випадках мова йде вже не про порушення національного законодавства, а про порушення Конвенції з прав людини – тобто мова про порушення права на життя, на екологічну безпеку, на справедливий суд тощо. В певних випадках ЄС може визнати, що національне законодавство, зокрема українське, недосконале і не забезпечує надійного захисту прав і свобод людини. В таких випадках ЄС може визнати державу винною у тому, що на державному рівні ухвалюються недосконалі закони і рекомендувати внести зміни до національного законодавства, щоб забезпечити ефективний механізм захисту прав людини.

Маю зазначити, що громадяни дещо романтично ставляться до перспективи розгляду справ у Європейському Суді. Втім там дуже чіткі умови – у даному випадку порушення має стосуватися саме порушення Конвенції з прав людини. Якщо людина скаржиться, що їй відмовляють у працевлаштуванні через вік, можна говорити про порушення ст.14 Конвенції щодо дискримінації за будь-якою ознакою – у даному випадку, за віковим чинником.

Про позов проти роботодавця

– Стосовно позову щодо  відмови у працевлаштуванні за віком, слід зауважити, що тут відповідачем, звісно, буде не держава, а потенційний роботодавець – юридична особа чи підприємець. Це зовсім інша категорія справ.

Наостанок хочу зауважити, що плануючи позиватися, особа має фіксувати та документувати докази того, що, їй відмовили у роботі незаконно, у даному випадку, за віком. Для цього варто зробити аудіозапис розмови з роботодавцем, а також звернутися до нього з типовою письмовою заявою: «Прошу прийняти мене на роботу на посаду прибиральниці з посадовим окладом згідно штатного розкладу». Надсилати таку заяву краще поштою або з кур’єром. На неї мають відповісти, бо відсутність відповіді – це теж порушення законодавства. У разі відмови у працевлаштуванні на незаконних підставах та за наявності будь-яких доказів варто писати заяву до правоохоронних органів з проханням притягнути особу, яка незаконно відмовила у працевлаштуванні, до кримінальної відповідальності. Маю нагадати, що ст. 172 ККУ передбачає кримінальну відповідальність за грубе порушення права на працю.