Паралімпієць Сергій Ємельянов про захоплення гімнастикою та бісером

Паралімпійський чемпіон з Кременчука Сергій Ємельянов розповів “Телеграфу” про ігри у Бразилії, підготовку та життя після чемпіонства.

Шлях до Ріо

Підготовка до чемпіонату йшла півтора року. Кожного дня у Дніпрі проходили тренування. Лише у неділю спортсмену вдавалося приїжджати до дружини з донькою, які чекали його у Кременчуці.

- У суботу приїжджав додому і в неділю назад. Посилено до Паралімпіади почав готуватися з травня. Плаванням на каное займаюсь лише близько двох років, до цього займався іншими видами спорту.

Після тижня занять параканое мене побачив тренер і порадив звернутися до тренерів у Дніпрі. Через місяць поїхав на перегляд, де мене взяли у збірну. За 2,5 місяці ми підготувалися до чемпіонату світу в Мілані. Згодом розпочалася серйозна підготовка до Паралімпійських ігор.

За Кременчуком є база, але там немає інфраструктури, немає човнів, весел, нічого немає. Я тренувався на човнах, на яких тренувався ще у дитинстві, вони ще тоді були старими, їм, мабуть, близько 30 років.

Зараз у мене новий човен. Коли посів друге місце у Німеччині, тренер поговорив з представниками фірми, вони надали нам покористуватися човном. Саме на ньому я готувався до Паралімпіади. Після перемоги цей човен подарували у повне користування.

Човни швидко зношуються. Буває вистачає на півроку, іноді рік. Між паралімпійським та олімпійським човном є різниця, але ми тренуємося на обох. Наприклад, я у міжсезоння взимку тренуюся на олімпійському човні.

За час підготовки до паралімпіади я жив за підтримки тренера. Близько 9 місяців він оплачував проживання, харчування та проїзд. Лише з березня почали виплачувати якісь кошти. 

Підтримка домашніх

Шлях з Бразилії не з легких. За час перебування у Ріо, Сергію майже не вдалося погуляти вулицями міста. Весь час займала підготовка до змагань. На жаль, прямої трансляції змагань з параканое на дистанції у 200 метрів не показали по телебаченню. Добре, що перед виїздом Сергій показав дружині Інні, де дивитися результати на сайті Паралімпіади.

- Сергій перед від'їздом показав, як дізнатися результати. Дивлюся результати і ... золото. Я навіть спочатку подумала, що мені здалося, - поділилася враженнями Інна.

Після змагань Сергій продовжує підтримувати дружні стосунки з німцем Томом Кіереєм, з яким не вперше зустрічається на змаганнях.

- Чи змінилося життя після перемоги на Паралімпіаді?

- Ні. Вже на початку листопаду їду до Дніпра. Там розпочнеться підготовка до чемпіонату світу, який пройде у Чехії наступного року. Не дивлячись на погодні умови, підготовка йде кожного дня. Навіть взимку, у рукавичках, тримаючи весло, покрите льодом, продовжуємо підготовку. 

“Людина з телевізора”

Паралімпійська нагорода з реверсу має напис шрифтом Брайля для людей з вадами зору. Діти з дитячого садочку №2, який знаходиться на Водоканалі, з нетерпінням чекали зустріч з паралімпійським чемпіоном. 

Діти перед спілкуванням з Сергієм переглянули фільм про Олімпійські ігри. Малеча із задоволенням задавала питання “людині з телевізора”.

- Розповів їм про Олімпійські та Паралімпійські ігри, про користь занять спортом. Про режим, що необхідно добре харчуватися, спати та слухатися батьків. Вони й досі під враженням, обговорюють медаль та мріють завоювати таку ж коли підростуть, - зауважив спортсмен.

Крім гімнастики захоплююсь бісером

- З дитинства десь з 4 років почав займатися спортивною гімнастикою. Мама постійно записувала на різні гуртки, щоб був у русі. Мабуть, всі гуртки спробував: футбол, баскетбол, волейбол, легка атлетика, плавання, карате, дзюдо, настільний теніс і навіть плетіння з бісеру, - розповів Сергій.

- Він навіть мене на побаченнях навчав плетінню, - поділилася дружина чемпіона Інна.

- Багато виробів подарував мамі та друзям. Крокодильчика, який сплів з великих бісерин, подарував центру реабілітації дітей-інвалідів, - зазначив Сергій.