Коронавірус понад три місяці тримає у своїх лапах Україну. За статистикою, за цей час, понад 31 тисяча осіб в Україні інфікувалися коронавірусом, з них 112 кременчужан. Серед захворілих на COVID-19 й медики, які ведуть боротьбу з невидимим ворогом. «Телеграфу» вдалося поспілкуватися з кременчужанином, який переміг COVID-19. Чоловік на початку травня вступив у бій з COVID-19 й величезну роль в боротьбі за його життя відіграли медики Кременчука, Києва та Львова. Записували ми інтерв’ю з кременчужанином коли він лікувався в Олександрівській клінічній лікарні. На сьогодні у чоловіка два негативних результати ПЛР-тестування, що свідчить про одужання від коронавірусу.
12 днів на початку травня у кременчужанина трималася висока температура – 38-38,5 градусів. Й на додачу людина, яка не курить й майже не п’є, постійно тримає себе в формі та займається спортом почала задихатися. Чоловік звернувся до лікарів й одразу здав тест, який був позитивним. Зібрав речі його відвезли до столичної Олександрівської клінічної лікарні, яка однією з перших прийняла удар в боротьбі з коронавірусом. Тут в лікарні навіть лікуються цілими сім’ями від COVID-19, адже коли захворіє один – ланцюжком хворіють близькі, які проживають разом.
За тиждень до запису інтерв’ю чоловік не міг легко дихати без маски, проте з часом, важко ковтаючи повітря, відповів на наші питання у телефонному режимі.
- Жінка у нас в місті померла у віці 53 роки. Вона молила Бога, бо дуже хотіла жити. Чоловік помер у 57 років… люди помирають кожен день і помирають через те, що не розуміють, що треба дотримуватися елементарних правил: ходити в масці, одягати рукавички та маски. Не треба сидіти на літніх майданчиках по 3-4 особи, а якщо й сидіти, то по двоє й тримаючи дистанцію 1,5-2 метри. Але в цьому немає такої гострої потреби, можна просто взяти каву з собою.
Кременчужанин розповів, що коли захворієш, то в першу чергу думаєш не про себе, а про рідних.
- Хвороба на початку протікала спокійно й рівно, а потім хлоп… 12 днів трималася температура 38-38,5 градусів. Так крутило та ламало, що коли температура опустилася до 37,5 вважав, що я сама щаслива людина на світі.
Навіть зараз сплю у кисневій масці. Вдень кожну годину вдягаю маску, щоб дихати й потім дихаю без маски – чергую.
В Олександрівській клінічній лікарні у кожній палаті є окремі бокси, стоять кисневі маски з хорошою вентиляцією.
- До нас заходить лікар один раз на день. Вона заходить у палату, оглядає, а потім виходить й повністю перевдягається, щоб зайти до іншого пацієнта. Такий один комплект в середньому коштує від 500 гривень і вище. Якщо у нас виходить 4 поверхи у відділенні, то уявіть скільки треба коштів, щоб лікарям зберегти життя та здоров’я.
Так само раз на день приходить прибирати в палату санітарка, ще двічі на день приходить медсестра, щоб поставити крапельницю.
Лікування за протоколами безкоштовне, але якщо є необхідність в якомусь кращому антибіотику, то за можливості купуєш. Навіть ПЛР-тести обходяться державі у 2,5 тисячі гривень на кожного захворілого. А тепер уявіть, що треба заплатити, якщо людина має пройти ще два тести, щоб виписатися з лікарні.
У лікарні можна харчуватися тим, що пропонують. Проте нашого співбесідника дуже виручають друзі та рідні, які передають йому в лікарню смачненьке.
- З боксу я не можу кудись вийти - ні в коридор, ні на балкон. Лише відкрити віконце. Покидаю бокс лише з дозволу лікаря, щоб зробити знімок.
Палати добре укомплектовані, а головне - кисень та хороша вентиляція.
У лікарні відчуваєш підтримку, що у разі необхідності поруч є лікар.
Чоловік вважає, що додаткові послаблення у час адаптивного карантину призведуть до другої хвилі захворювання на коронавірус.
- Хвороба нікого не щадить. Скільки я тут лежу в лікарні, місць майже немає, щодня надходять хворі.
Якщо є можливість треба робити укомплектування лікарень та захист медичного персоналу: масками, рукавичками, бахілами або як їх тут називають «валянками».
Хочу подякувати кременчуцьким, київським та львівським медикам, починаючи від санітарок, медичних сестер, лікарів та працівників швидкої. Треба молитися богу за їх здоров’я, якщо не буде кому нас возити та лікувати, то навіть важко уявити… Буде як у тих країнах, як показують по телебаченню, де проводять масові поховання. А нам треба берегти один одного й у разі коли хтось захворіє – підтримати.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.