Чим шокує та водночас заворожує Марокко

Строкатий колорит цієї країни неповторний та вражаючий. Тут «Тесла» паркується поряд із підводою, запряженою кіньми. На базарах торгуються за кожну копійку, але готові пригостити чаєм та фруктами. Адже закони гостинності для марокканців – святе!

Дивовижна країна

Одразу після приїзду в Марокко кидаються у вічі нескінченні базари, строкаті вулички і специфічний запах медіни (старі квартали лабіринтів вузеньких вулиць із безліччю дрібних торгових яток, житлових будинків, невеликих мечетей, закладів харчування). У непідготовлених або недосвідчених це може викликати легкий культурний шок. Але за день-два це мине і відчується весь кайф і колорит країни. Марокко — безпечна країна, про що свідчить велика кількість туристів з усього світу, але кишенькові злодії є і тут, тому важливі речі, такі як паспорт, запасну частину готівки, банківську картку і т.д. слід заховати в безпечне місце.

Українці асоціюють Марокко передусім із мандаринами: саме з цієї африканської країни експортували ті самі цитрусові зі смаком дитинства, що прикрашали наші столи наприкінці 80-х. Дехто згадає арганову олію, надзвичайно популярну в косметології, адже Марокко – єдиний у світі її виробник. А поціновувачі просвітницьких каналів обов’язково скажуть, що візитною карткою країни вважаються унікальні кози, що зазвичай пасуться просто на деревах!

Скелі на березі океану біля селища Аурир

Так, усе це правильно, але мало хто знає про життя пересічних громадян Марокко. Перше, що впадає в око – це те, як органічно переплітається стародавня культура з сучасними європейськими тенденціями. На вулицях легко зустріти чоловіків та жінок у джелебах (традиційному одязі на кшталт довгої сукні) поруч із молоддю у джинсах та футболках. Тесла останньої моделі паркується біля кафе поруч із підводою, запряженою кіньми, і водій виходить, аби насолодитись заходом сонця та випити склянку традиційного чаю з м’ятою. Торговці на ринку завзято торгуються за кожну копійку, але з радістю пригостять чаєм та фруктами, адже закони гостинності для марокканців – святе. 

Мені довелося жити та працювати у цій дивовижній країні протягом п’ятьох років, тож мала нагоду побачити тутешнє життя зсередини.

Державний устрій

Марокко – монархія, якою нині править король Мухамед VI. Є у країні й парламент, але всі важливі рішення ухвалює виключно монарх. Слід зазначити, що люди щиро люблять правителя. У кожному кафе, магазині і навіть на ринках можна побачити його портрет, а коли король проїжджає містом, громадяни щиро вітають його. Вперше побачивши машину короля, я була шокована – не було ніяких кортежів та автомобілів супроводу, як це заведено в Україні. А знайомі розповіли, що іноді Мухамед VI навіть особисто керує транспортом.

Цікавий факт: паперові гроші тут досить довго знаходяться в обігу, громадяни ставляться до них із повагою і в жодному разі не псують купюри. Все тому, що на грошах зображено портрет короля! З цієї ж причини ніхто в крані не підробляє купюри: такий злочин вважається зневагою до влади. Національна валюта Марокко — дирхам, 1 USD дорівнює 9,97 MaD. Ця валюта знаходиться в числі найбільш стійких щодо USD. 5. Зі зміною короля змінюються і портрети на марокканських банкнотах, на них з'являється портрет нового монарха.

Мечеть біля порту в Агадірі

Мова

Марокко – колишня колонія Франції. Тому тут аж три офіційні державні мови: арабська, французька і берберська. Вони суттєво відрізняються між собою (навіть алфавіт різний), до того ж тут використовується як арабська класична, так і марокканський діалект – даріджа. Після арабської другою за популярністю мовою в Марокко є французька. Також багато марокканців знають берберську мову, писемність якої практично втрачено. Таке мовне розмаїття спочатку вражає, але потім звикаєш і починаєш розуміти, чому марокканські студенти першого року навчання в українських вузах так гарно володіють нашою мовою. Здається, усі в цій країні лінгвісти від народження.

Медицина і пенсійне забезпечення

Тут зовсім немає безкоштовної медицини, але кожен офіційно працюючий громадянин має медичну страховку, яка покриває до 90% витрат. Клініки та лікарні гарно обладнані, персонал дуже ввічливий. Щодо цін, то візит до будь-якого лікаря в середньому коштує 30$, рентген легенів – близько 20$, а загальний аналіз крові – 10$.

На пенсію марокканці виходять у 60 років. І якщо на цей час у людини є 10 років стажу, то вона отримує пенсію в розмірі 50% зарплати плюс відсотки за кожен додатковий рік. А ті, хто не працював узагалі, можуть розраховувати на суму, еквівалентну 100$. Погодьтесь, досить непогані умови у порівнянні з нашими реаліями.

Пляж Агадіру. Напис на горе означає «Бог. Нація. Король»

Комунальні послуги

У Марокко немає централізованого опалення, хоча в деяких регіонах клімат близький до українського (в країні є навіть лижні курорти, а гірськолижний сезон у марокканських горах триває з грудня по лютий). Тож зимою люди зазвичай користуються газовими або електрообігрівачами. 

Відсутнє тут і газопостачання, тому в кожному продовольчому магазині можна придбати газовий балон. Зазвичай порожній балон міняють на повний із доплатою 4$, і його вистачає на 4 місяці. 

Електроенергія в країні досить дорога, а її вартість залежить від району проживання. Загалом комунальні послуги за 3-кімнатну квартиру мені обходилися в  30-40$ на місяць.

Транспорт

У країні досить розвинена транспортна мережа – як залізничне та автобусне сполучення, так і внутрішня авіація. Дороги тут не поступаються європейським стандартам, тож подорожувати дійсно приємно і просто. Щодо міського транспорту, то тут є автобуси та трамваї, але зовсім немає тролейбусів та метро. Автомобілісти у Марокко, зупиняючись на світлофорі, можуть просто так почати сигналити. При цьому вони нікого не хочуть образити, а роблять це з добрими намірами, наприклад, щоб привітати або побажати миру та інше.

Ціни на таксі в країні дуже демократичні, причому система відрізняється від звичної нам. Автомобілі постійно курсують містом, і якщо бажаєте проїхатись на таксі, просто підніміть руку. Ніякої служби попереднього замовлення не існує: таксі тут багато, спіймати машину можна протягом 1-2 хвилин. Багато таксі тут — це «Мерседеси» класу S 80-х років, які вже давно від’їздили свою норму у Європі і тепер доживають віку на африканському континенті. 

У кожному місті таксі мають різний колір. Приміром, в Агадірі  вони помаранчеві, у Маракеші – золотаві, в Танжері – зелені і т.д. Також існує «мале таксі» для поїздок у межах міста і «велике» - для подорожей за його межі: на заднє сидіння «великого» таксі можуть сідати чотири людини. До речі, жебраки в Марокко їздять на таксі.

Національне блюдо - тажин з баранини

Марокканці

Окремо хочеться сказати про людей. Жителі туристичних міст розцінюють білих людей у якості грошових мішків, на яких можна добре заробити. Що бербери, що араби, обидві нації — торговці. Тож сміливо можна збивати вартість товару хоч у 10 разів. Марокканська шаурма, хоч і схожа за технологією приготування на київську, але при цьому вдвічі дешевша і смачніша. До речі, загальний рівень цін у Марокко мало відрізняється від київського. У великих марокканських містах ринкові торговці знають українською деякі числівники. Звісно, місцеві жителі непогано наживаються на туристах – але якщо визнають тебе за «свою», то ставлення кардинально міняється. Наприклад, знайомий продавець із ринку запрошував на обід у колі своєї родини. Сусід пригощав бараниною з нагоди релігійного свята Аід Аль-Адха, хоча й знав, що я не мусульманка. А коли випадково забула гаманець, зовсім незнайомий таксист довіз безкоштовно з роботи. Така щирість може здатися незвичною, але для Марокко це норма.

Чомусь багато хто вважає, що Марракеш — це столиця Марокко, але це не так: столиця Марокко — місто Рабат. Якщо ви ніколи перед цим не були на березі океану, то обов’язково варто прогулятися по набережній Рабату. Тут могутні хвилі здіймаються на десяток метрів, розбиваючись об підніжжя маяків та старих мурів. Ймовірно, що це місце не дуже змінилося відтоді, коли його ще вважали краєм світу.

Атлантичний океан, засніжені вершини гір Атласу, теплий хвойний ліс і найбільша у світі пустеля. А також захоплюючий арабський колорит, дешева екзотична їжа і тисячолітня архітектура -  це Марокко. І найбільше, що можна залишити на згадку про нього — це спогади. Зі світанків у Сахарі, серпантинів Високого атласу, вулиць старих медін,  легкості і тепла африканського сонця посеред затяжної холодної весни в Україні.