Як проходять богослужіння в умовах пандемії та чи варто вакцинуватися? Думка священника

Скоро кременчужани вдруге зустрічатимуть Великдень в умовах пандемії, і за минулий рік багато що змінилося. Ми навчились жити в новій реальності, певною мірою звикли до карантинних обмежень, ба більше – в країні розпочалася вакцинація населення від COVID-19. Власне, щеплення викликає в людей багато питань.

У пошуках відповідей «ТелеграфЪ» поспілкувався з настоятелем храму ікони Божої Матері «Усіх скорботних Радість», протоієреєм Анатолієм Кулішем.

- Днями МОЗ оголосило, що починає вакцинувати священників. Скажіть, будь ласка, як церква ставиться до вакцинації?

- Перш за все, хочу сказати, що згідно із рішенням Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, вакцинація рекомендується – але за власним бажанням людей. Тобто, церква рекомендує вакцинуватися. Для чого? Навіть якщо людина не бажає захищати себе, так вона зможе захистити своїх близьких. Кожен може бути переносником хвороби – або кінцевою ланкою, на якій хвороба зупиниться.

Вакцинація в Україні добровільна – але я не знаю, наскільки це правильно. Якщо подивимось на приклад Ізраїлю, то там вакцинували 70-80% населення, і зараз країна знову відкривається для туристів, ніяких перепон немає. Тут треба, щоб суспільна свідомість була на високому рівні. Наскільки свідоме наше суспільство? Пандемія стала для українців своєрідним іспитом.

- Як вважаєте, чи склали ми цей іспит?

- Я все-таки ще вірю в свідомість наших громадян. Але дуже часто ми нехтуємо правилами безпеки, не вдягаємо маски в маршрутках або супермаркетах, не дотримуємося соціальної дистанції. Реалії дещо сумніші, ніж мої очікування. Залишається лише сподіватися, що більшість людей все ж підтримають ідею щеплення. Наприклад, один мій знайомий вакцинуватися не хоче – але дуже любить подорожувати. Тож можливість вільно перетинати кордони при наявності щеплення може стати додатковою мотивацією для таких як він.

- Ви сказали, що вже зробили щеплення. Розкажіть про свій досвід.

- Я вакцинувався близько двох тижнів тому залишками вакцини. Мені зателефонували, і разом з дружиною та її мамою ми пішли на пункт щеплення. Після вакцинації я почувався добре, хоча в дружини температура підвищилась вже надвечір. Але вночі виросла температура і в мене, і наступного дня відчув на собі усі «радості» побічних ефектів. Проте, через день все скінчилося. Організм переборов це, виробив імунітет – і зараз почуваю себе набагато спокійніше.

Кажуть, вакцини індійського виробництва погані. Але в наш час кожен може загуглити і дізнатися, що в Індії насправді багато відомих фармацевтичних фабрик, які виробляють вакцини. Напевно, справа в тому, що в цій країні просто сприятливі умови для такого виробництва. Індійськими вакцинами ми з дружиною вакцинували двох дітей. Так, звичайно, реакція на них досить сильна – але, слава Богу, все нормально.

- Які карантинні заходи Ви вживаєте в храмі у зв’язку з пандемією?

- Перш за все, це обмеження кількості людей, які знаходяться в храмі. Підчас онлайн-богослужінь я постійно наголошую, що в храм треба йти лише тим, хто планує брати участь у літургії, сповідатись та причащатися. А якщо людина бажає просто помолитися – краще робити це дистанційно. Звичайно, намагаємось тримати дистанцію. Усі люди обов’язково стоять у масках під час служби. Причастя відбувається не з чаші, ми даємо його просто в руки, а причащаючи маленьких дітей, користуємось одноразовими ложечками, які потім спалюємо. Дезінфікуємо ікони та інші поверхні – хоча люди зараз до ікон зазвичай не прикладаються. Парафіяни в нас досить свідомі, багато хто приєднується до інтернет-трансляцій. Минулого року ми взагалі практикували богослужіння на вулиці – доки погода дозволяла.

Багато хто каже, що легше заразитися в супермаркеті, ніж в церкві. Звичайно, ще не було випадків, коли хтось заразився від причастя – але поверхні або люди, які знаходяться поруч, цілком можуть стати джерелом хвороби. Небезпека є, і ми повинні робити все, щоб трішечки її прибрати. Особисто я ставлюсь до цього відповідально.

Минулого року ми закрили храм, як тільки оголосили повний локдаун. Літургію проводили без людей, без хору – я сам там і співав, і читав.

- Не так давно в Києво-Печерській Лаврі під час карантину люди зібрались у храмі без масок, вірячи, що Господь захистить від COVID-19. Чи допустима така «сліпа» віра?

- Так, я теж чув про цей випадок. Звісно, віра може зробити багато. Але якби в нас було достатньо тієї віри! За свідченням Святого Письма, Ісус Христос сказав:

Середньостатистичний прихожанин Лаври зможе таке зробити, його віри достатньо?

Господь дав людині розум. Ми повинні думати, а не сліпо робити щось. Це як з Постом: можна постувати фанатично – але чи це корисно? Якщо, приміром, людина має хронічні хвороби, при яких потрібно правильно харчуватись, але вирішує вживати лише хліб та воду – перш за все треба подумати, чи потрібно це Богу? Ні. Пост потрібен в першу чергу самій людині – аби віднайти гармонію в собі. Фанатично відноситися до цього питання не дуже правильно – як і до будь-якого іншого.