У якому випадку педіатр може не прийти на виклик додому

До редакції «Кременчуцького Телеграфа» звернулася кременчужанка Марія. Вона викликала педіатра, з яким у неї укладена декларація, до своєї дочки додому (дитині 2 роки і 8 місяців). У дівчинки була висока температура, сильний кашель та нежить. Візит мав відбутися наступного дня о 13.00.

За результатами обстеження по телефону педіатр поставив діагноз «гостра інфекція верхніх дихальних шляхів» і призначив відповідне лікування. Проте кременчужанка звернулася до іншого спеціаліста. І, за її словами, коли він прийшов, то виписав дитині зовсім інші препарати.

Ми вирішили розібратися у цій ситуації та з'ясувати, за яких обставин лікар дійсно має приходити додому, а коли – ні.

Зв'язатися з педіатром з Центру ПМСД №3, про якого говорила Марія, нам не вдалося. Тому ми звернулися за коментарем до Надії Боровик, заступниці директора з охорони дитинства та материнства цього медзакладу.

Надія Боровик відповіла: щоб правильно прокоментувати цю ситуацію, треба провести службове розслідування стосовно конкретного звернення. Адже треба з'ясувати, скільки днів дитина хворіла, що написано в амбулаторній карті та інші нюанси.

- Зараз і Міністерство охорони здоров'я, і Національна служба здоров'я України дозволяють консультації телефоном, і є такий розділ у нашій електронній системі.

Якщо говорити про виклик лікаря взагалі, то з 1 квітня 2018 року, коли вступила в дію реформа первинної ланки, щодо виклику вдома завжди вирішує лікар спільно з пацієнтом – чи це пацієнт хворий, чи це представники хворої дитини – батьки чи опікуни.

Пацієнт записується в реєстратуру, де зазначає, що він би хотів виклик лікаря додому. Лікар обдзвонює цих пацієнтів, і далі в телефонному режимі вони приймають рішення, але не на такій підставі: мені не хочеться йти як лікарю, а мамі не хочеться йти як мамі. А дійсно, якщо є підстави.

Якщо ми говоримо про симптоми, які загрожують життю дитини, як-то велика лихоманка, яка не коригується жарознижуючими препаратами, блювання, яке не припиняється – то це все є невідкладна медична допомога, і потребує стаціонарного лікування.

Усім би пацієнтам зручно було, якби дивилися вдома, але такого теж не може бути. Повинна бути обмежена кількість викликів вдома, через те, що кожен лікар має 900 і більше декларацій. Вважається, що за годину надання медичної допомоги вдома лікар може проконсультувати в межах медзакладу втричі більше – тобто три пацієнта. Тому, звісно, так просто, що «ми захотіли і викликали», вже зараз такого немає. Тому що є розписаний прийом по 15 хвилин. Але це не значить, що викликів зовсім немає. Наголошую, що у кожному випадку повинні вирішувати лікар разом з пацієнтом.

Зважаючи на те, що зараз підйом вірусних захворювань, ми часто радимо пацієнтам в телефонному режимі наступне: ви багато пийте, провітрюйте приміщення, контролюйте вологість в кімнаті, і якщо температура під дією жарознижуючих препаратів нормалізується чи знижується, на другу-третю добу, будь ласка, приходьте в клініку.

У нашому центрі є кабінет на першому поверсі, де ми приймаємо дітей з високою температурою чи іншими гострими станами: висипка, наприклад, коли ми боїмося, щоб не було контакту там, де іде основний прийом. Кабінет прийому гострих хворих функціонує з 8.00 до 18.00. Якщо дитина приходить не в години прийому свого лікаря, її подивиться черговий лікар.

Тому я би бачила цю ситуацію наступним чином: за цим комплексом – лихоманка, кашель, нежить – при вірусному захворюванні можна поспостерігати вдома (якщо симптоми тривають 1-2 дні). Тому що зараз (це, мабуть, написано на всіх ресурсах), ніяких спеціальних противірусних немає. Якщо дитина такого маленького віку, то до 4 років навіть не радять вживати сиропи від кашлю. Тобто це рясне пиття, зволоження і провітрювання, аж уже наступним іде звернення до лікаря.

Якщо ми говоримо про те, що лікар не бачила дитину, а написала огляд так, ніби бачила, це, звісно, є порушення з боку лікаря. Наша медична інформаційна система (електронна карта) дозволяє такий розділ як консультація по телефону.

Всі наші звітні форми виділяють окремо консультацію по телефону. Ми надаємо їх у 20-30% випадків, в перші дні хвороби ми можемо проконсультувати людину по телефону, і цю свою роботу ми зазначаємо в звітних формах.

Тож ця ситуація не вирішена. Тут з боку лікаря не вжиті всі заходи, а саме: мамі не надана якась розгорнута консультація. І треба було запросити конкретно на прийом у той же день, сказати, що є кабінет (де приймають пацієнтів з гострими станами — ред.). Якщо мати телефонувала у неробочий час, то запросити прийти, бо у нас є лікарі, які зможуть подивитися дитину. Тобто якщо людина потребує медичної допомоги, не отримати її, маючи декларацію (і навіть не маючи декларації, якщо це гострий стан), не може такого бути!

Крім того, такого не повинно бути, що людина поспілкувалася з лікарем, і в неї більше питань, ніж відповідей. Якщо у пацієнта є питання, значить, лікар все одно на них не відповів так, щоб пацієнту стало зрозуміло, - прокоментувала Надія Боровик.