Переїхали до Єгипту: історії кременчужан, що втекли від війни

72-річний кременчужанин ще у березні переїхав до Єгипту, де у нього мешкає донька. Каже, що довго не хотів залишати рідний дім, але донька настояла, бо він погано ходить та має цукровий діабет.

— Не хотілось їхати, облишати свій будинок, особливо господарство у Піщаному. Але погодився. Продукти останнім часом донька замовляла доставку через інтернет, я не ходив. А з війною доставка припинилася. Сів на автобус з Кременчука до польського кордону — коштував 1500 грн. Там ми вийшли, але пройшли десь за півгодини пішки. Там нас зустріли польські волонтери. Дуже допомогли, зустріч була на найвищому рівні. Можна супчика поїсти гарячого, є чай, кава, давали їжу з собою. Розпитати, куди їду, допомогли сісти на безкоштовний автобус до Кракова. Там також зустріли волонтери, дали сім-картку, допомогли зв'язатися із дочкою. Вона мене зустріла у Кракові . Зупинились на кілька днів у знайомих, бо наш виліт до Єгипту був з Відня за кілька днів. Що сказати про Єгипет, все по-іншому. Навіть огірки пахнуть не так, як у нас. Добре як курорт на два тижні, але не для життя.

— Зазвичай квитки до Європи коштували щонайменше 100-200 євро, — розповідає донька кременчужанина Лариса, що три роки мешкає у Єгипті. — Але ж раптом до Шарму зайшов лоукостер Wizzair. За акцією ще у січні взяла квиток за $12 на 8 березня до Відня. Просто так, аби було — може полечу, може ні. І цей квиток таки магічним образом згодився, коли потрібно було вилетіти та забрати 72-річного батька. Як почалась війна, цей той рейс коштував 300 євро.

Батько самостійно доїхав до Кракова автобусом. Довго пручався полишати рідну хату, не хотів їхати: доводилось гримати на нього. Але ніхто не знав, що буде далі. І як я здалеку допомагатиму самотній літній людині з цукровим діабетом. Тож полетіла та забрала його. Цікаво ми їхали безкоштовним потягом з Кракова до Відня, звідки мали літак до Єгипту. Потяг був настільки переповнений, що всі просто їхали стоячи. Навіть в туалеті сиділи. Ми півдороги їхали сидячі на сумках. Поруч зі мною так само сиділа жіночка з Сум, яка бачила розстріли, була з тих, хто топив сніг, аби попити води…

"Слава Україні", вигукнув хлопець, та поскакав на верблюді"

— Як почалася війна, всі, хто мешкає у Єгипті, почали перевозити сюди своїх родичів. Їхали не лише українці, але й білоруси, які теж тікали, бо не знали, чи вступить їх картопляник у війну. У нас у компаунді (на зразок житлового комплексу — ред.) приїхали й з Борисполя, і з Донецької області, Одеси. Привозили цілі родини, був великий попит на житло.

— Яку допомогу в Єгипті надають українцям?

— Відповім замальовкою з життя. "Слава Україні", вигукнув мені на пляжі товариш, що сидів на верблюді, та поскакав далі у своїх справах. На початку війни українці, які застрягли на відпочинку, безкоштовно залишалися у готелях з два тижні. Спочатку були у своїх готелях, потім їх перевезли до "трійок", але за системою "все включено". Потім їх літаками вивезли до Європи, і вже там вони вирішували, залишатися чи повертатися додому. Хтось зняв житло та залишився. Інколи допомогу пропонували знайомі єгиптяни, що були не проти оселити когось у себе. Коли я шукала житло для родичів, господар квартир з компаунду сказав, щоб не переймалися, навіть якщо у нас немає грошей він поселить і так, бо ми його сусіди.Щодо всього іншого, то це не та країна, яка приймає біженців. Єдине, зробили послаблення щодо віз: раніше за прострочену візу потрібно було платити близько $100. Зараз українців випускають так, без штрафу в аеропорту за прострочку. Як і росіян. Скажемо так, це не та країна, де вийдеш з прапорами та плакатами. Мітинги взагалі заборонені, тож навіть в українському консульстві у Каїрі українці збирались у форматі зустрічі. Кілька разів дівчата влаштовували вечорниці. Ти можеш ходити з українським прапорцем на грудях, проте акції, плакати тощо — це знайомство з місцевим "калабушем". Якось до нас приїжджала єгипетська журналістка з Routers, спілкувалася з українцями, що переїхали після війни. Серед них були люди з Маріуполя. Також йде збір коштів на ЗСУ серед мешканців міста.

— Скільки коштів потрібно, аби прожити?

— Комусь потрібно тисяча доларів, хтось живе на $ 150 в місяць. Залежить від багатьох чинників і найголовніше житло. Перші місяці війни жити у Єгипті було вигідно, адже курс єгипетського фунта навесні рухнув на 25%. Українцям це було на руку. Бо гривня трималася на картках за курсом Нацбанку. І єгипетські ціни у перерахунку на гривні були дуже приємні: цінник помножуй на 1.7. Коли курс відпустили, то вже потрібно множити на два. І вартість життя відповідно у гривнях зросла.

Компаунди, де живуть місцеві.

— Скільки коштує оренда?

— У середньому, 4-5 тис фунтів однокімнатна квартира чи студія, у якій можна жити. На сьогодні це 8-10 тис грн, але ціна може змінюватися разом із курсом як у менший (якщо фунт знов впаде), так і у більший бік. Хургада може бути дешевшою. За ці гроші отримаєш житло у компаунді з басейнами, озелененням.

Вхід до квартири у компаунді.

Додатково сплачується вода, світло, газ. У мене світло 4 грн за кіловат, вода — 60 грн/куб разом із водовідведенням, газ — 300 грн на балон, якого вистачає на 3 місяці. Вартість комунальних залежить від компаунду. Влітку потрібно закладати витрати на кондиціонер — без нього не витримати спеку понад +40 С. Якщо він працює постійно, плата може сягати місячної вартості оренди житла. Ми вмикаємо лише на ніч, в одній кімнаті — виходить десь 1200 грн.Окрема історія — Інтернет. Тут все складно: у Шармі часто немає провідної лінії. Тож купуєш роутер від оператора мобільного зв'язку, він коштує десь 2 тис грн. І обираєш пакет: безліму немає. За 170 Гб я плачу 650 грн. Мобільний інтернет коштує десь $10 за 10 Гб. І бувають перебої, розраховувати на одного оператора не можна. А ще обов'язково відключають від мережі, якщо закінчився строк візи. Багато нюансів.За море потрібно платити окремо, усі пляжі платні. У середньому — 60 фунтів, тобто 120 грн за вхід. Можна знайти й дикі пляжі, але їх 2-3 і не у всіх районах є така можливість. Та й місця, як то кажуть, треба знати. На все місто є маленький громадський пляж за 20 грн.

Так виглядає дикий пляж. Зате безкоштовно :)

— Скільки йде на харчування? Які ціни?

— Приблизно $200 на місяць на одного. Єгипет — це не так вже й дешево, як здавалось би: десь на рівні вартості продуктів у Германії. Овочі та фрукти дешевші, а от багато продуктів мають європейські цінники. Мандарини та апельсини зимою були й по 10 грн за кілограм. М'ясо, креветки — $10, курка — $5, десяток яєць — $2, молоко — $1.5. Але й манго у нас по $1.25 за кіло, а болгарський перець — менше долару.

Літо та осень прилавки завалені різними сортами манго. Манго продаеться від $1,25 за кіло.

Пляшка пива 0.5 л коштує як і пляшка соняшникової олії — $1.5. Окремо варто сказати про те, як до Єгипту таскають ковбасу та сосиски. Як жартують, де б не був українець, він завжди буде шукати сало, гречку та ковбасу. Так і є, бо їх справді немає. Те саме з цукерками та багатьма продуктами.

Тож на дефіциті роблять невеликий бізнес і кіло гречки у нас давно 150-200 грн. Харчові звички тут доводиться змінювати, але швидко звикаєш.

Чашка капучино у Єгипті - десь 100-120 грн. Суп - від 120 грн.

— Скільки коштує проїзд?

— Нещодавно ціни підвищилися. Відстань як від нас до Горішній Плавнів — 20 грн. Як по Кременчуку — 13 грн, як по Молодіжному — 6 грн. Дорогим завжди було таксі до аеропорту — це $10, хоча він недалеко. Містом — десь 20-25 грн за кілометр.

— А як з медициною?

— Все платно окрім коронавірусу. Його за держпрограмою лікували безкоштовно. В іншому ціни для іноземців та єгиптян різні. Батькові було важко ходити, тож ми робили МРТ стегна. Вартість — $150. Для єгиптян — $40. І найцікавіше, лікар поставив невірний діагноз. Написав, що там киста, і ми вже почали думати про операцію. А як показали знімки іншим лікарям — просто гематома. Тож краще туди не потрапляти. У стаціонари за тиждень взагалі можна попасти на кілька тисяч доларів. Рік назад заболів зуб, довелось нерв вбивати. Тоді була і Каїрі. У клініці розгулювала кішка. Стоматологічне крісло хиталося, зуб намагалися просто виламати — було багато сумнівів щодо лікаря. Взяла квиток, прилетіла лікуватися до кременчуцького лікаря.

“До Єгипту літають майже безкоштовно”

— Які найбільші складнощі для приїжджих українців?

— Залежить від звичок, сподівань та зручностей єгипетського житла. Море, фрукти, погода окрім літа, уповільнений темп життя, доброзичливі люди — часто дуже бідні, але дуже добрі — це плюс. Так само як і певна відсутність правил: навіть у корону всі влаштовували фестивалі та ходили без масок. Тут не засинають, як у Європі о 10 вечора, а лише виходять з дому у цей час. Але менталітет, вибір їжі, сервіси, специфічне розуміння єгиптянами гігієни, медицина — це все мінуси. Приклад специфіки: йду на пляж, до якого потрібно пройти поліцейський пост. Питання полісмена: покажи паспорт і навіщо ти йдеш на пляж… Єгипетський досвід залежить від міста. Шарм — курорт, це не Каїр і навіть не Хургада, де таки живуть місцеві. Це абсолютно безпечне маленьке селище, наповнене готелями з дуже невеликим вибором сервісів. Хургада краща у плані вибору товарів та їжі, у Каїрі взагалі можна знайти все, питання ціни. Для когось відкриття, що пляшка пива 0.5 л — 60 грн, а усюди лише єгипетський алкоголь. Імпортний продають з-під поли і коштує він плюс $15 до пляшки, а то й більше.

— Як у Єгипті з роботою?

— Це не та країна, куди їдуть на заробітки. Жінкам влаштуватися легше, особливо хоча б з мінімальною англійською. Арабська мова взагалі для роботи на курортах не потрібна. Можна влаштуватися гест-релейшн у готель — $450-500 з проживанням та харчуванням. Інколи $700, залежить від місця. Аніматори — $300 плюс процент від продажу квитків, танцюристи — $500-600. Продаж всяких екскурсій — десь $400, на проценті. Але іноземці отримують більше місцевих: плата персоналу у готелі $70-150, можливо на ресепшені більше. Зараз саме у Шармі буде багато роботи, бо восени пройде всесвітня кліматична конференція. Обіцяють 32 президенти на 33 кілометри нашого міста.Вікових обмежень в роботі майже немає. Можуть написати 30, але більше дивляться на зовнішній вигляд. Добре платять за зйомки. Якось брала участь у зйомках ролику про місто, $60 заплатили за участь у масовці. Не робили нічого, їздили містом та регіонали. Є дівчата, що живуть зі зйомок. У Каїрі розвинена кіноіндустрія, тож багато пропозицій. Дівчата, що займаються зйомками професійно, отримують десь $2000 на місяць. При чому тут не потрібна ані модельна зовнішність, ані чіткі параметри віку. Головне європейська зовнішність.Але в Єгипті є багато "але". Роботодавці майже не оформляють офіційно, бо це дорого. Віза — туристична. Аніматорів, музикантів часто кидають на гроші, а до поліції не поскаржитися, бо які гроші, ти ж турист. Загалом, я б не радила довіряти єгиптянам. Ти можеш людину знати сто років і все одне щось таке утне. Будь-які обіцянки варто ділити на 10. От немає у менталітеті — сказав і зробив. А щодо грошей то взагалі. Чоловікам з роботою важче, потрібна своя справа. Мабуть, можна дайвером влаштуватися. Проте вакансій при готелях не буде. Але всі шукають "наших" майстрів з техніки, ремонтів по дому. Чому? Для прикладу, я віддала ноутбук на ремонт, треба було почистити вентилятор, я йому вказала причину. Перше питання: а може то жорсткий диск, давай його форматнемо. Таки почистив той вентилятор, заплатила 600 грн. І так в усьому. Тож послуги наших на кшталт "чоловік на годину" мають попит.

— Як тепер дісталися до Єгипту і скільки це коштує?

— Зараз оптимальний варіант — через Молдову. З Кишинева літають чартери, з автовокзалу пропонують автобуси у різні міста України. Квиток можна піймати близько 3 тис грн. Також є чартери на Польщу, країни Прибалтики, але вони дорожчі, а шлях довший. Але є цікавий момент: загалом до Єгипту та з Єгипту літають майже безкоштовно. Просто за доплату $5-10 за кг привозять на замовлення продукти та речі. Для розуміння: у нас ковбасу та цукерки замовляють туристам з України по $5 за кіло за доставку. Коли я летіла до Єгипту, мене жіночка прохала привезти 5 кіло м'яса — ошийка по $7 за кіло. Бо їй хочеться нормальних шашликів. За косметику взагалі платили по $25-30 за кг. Думаю, зараз ціни навіть вище, бо менше людей прилітають. Річ у тому, що будь-яке поштове відправлення в Єгипті обкладається великими податками. Замовили майку з Алі-експрес за $5? При отриманні потрібно сплатити не лише доставку, а й податок. І зазвичай він як вартість самого товару. Тому всі замовляють товари через людей, що летять до Єгипту. Тож можна спокійно "відбити" $100 на таких перевезеннях. Існують навіть кур'єри, що взагалі цим підробляють. Але требарозуміти що ти везеш, які правила, у кого ти це взяв, щоб не вляпатись в халепу. За 20 гель-лаків у поклажі можуть зупинити на єгипетській митниці та довго довбати мозок. З Єгипту замовляють ліки, бо вони дешеві та якісні, але також треба розуміти, що везеш, аби не отримати великих проблем.