З Кременчука до Норвегії: прапор з підписами українських військових та волонтерів відправився до Осло

Вже понад пів року урядовці Норвегії допомагають кременчуцьким читачам дізнаватись новини та читати аналітичні матеріали. Яким чином? Норвегія однією з перших долучилась до допомоги України, зокрема, незалежним регіональним ЗМІ, надаючи фінансування на створення медіаконтенту. Адже незалежні медіа із початком війни зіткнулись із важким викликом: падінням обсягів реклами, що завжди була головним джерелом фінансування для ЗМІ, що не фінансуються з кишень олігархів.

З 21 по 24 листопада представники незалежних регіональних медіа України, зокрема і Кременчуцького Телеграфу, відвідали столицю Норвегії, Осло. Це робочий візит, у рамках якого обговорювалось питання подальшої фінансової підтримки незалежних регіональних медіа урядом Норвегії. Про ситуацію на медіаринку та підтримку з боку норвезьких партнерів ми поговорили з Оксаною Бровко, виконавчою директоркою Асоціації Незалежних Регіональних Видавців України (АНРВУ).

— Медіа з нордичних країн, зокрема, з Норвегії, одними з перших відреагували на жахливі події, що розгорнулися в Україні з 24 лютого, — розповідає Оксана Бровко. — Одразу ж, в перші дні березня, вони розпочали активну допомогу. Норвезький уряд підтримує Україну зброєю, фінансами, енергоносіями. Через норвезькі медіагрупи надається фінансова допомога українським незалежним регіональним медіа. Завдяки цьому члени Асоціації понад пів року мають фінансову підтримку на виготовлення контенту. А це є неабиякою допомогою місцевим журналістам та надає можливість їм і далі працювати. Так ми рятуємо незалежні локальні медіа, без яких неможливо розвивати демократичну державу. Так ми продовжуємо надавати світові правдиву інформацію про злочини, що коїть російська армія в нашій країні. 

Наприкінці листопада у нас була нагода особисто познайомитись із нашими колегами, відвідати Норвезьку асоціацію медіабізнесу, яка у стислі строки організувала максимально ефективний графік зустрічей як з урядом Норвегії, так і з медійниками-колегами. Зокрема, ми зустрілись з Президентом Парламенту Норвегії Масудом Гаракхані, котрий, до речі, ще у травні відвідав Україну та продемонстрував свою підтримку українському народові.

Чотири робочі дні, іноді по 5 презентацій перед великими аудиторіями, спілкування, розповіді, робочі, особисті — такі зустрічі дуже важливі. Люди, що перебувають в іншому середовищі, втомлюються від важкого контенту. А саме такий зараз пов’язаний з  Україною. Тож важливо підтримувати цей дискурс, говорити про війну, нагадувати про ту ціну, яку не лише наші медіа, а й всі українці наразі сплачують за свою свободу та за європейські цінності. Аби весь світ не лише пам’ятав про те, що відбувається в Україні, а й продовжував нас підтримувати.

Президент Парламенту Норвегії Масуд Гаракхані про візит українських медіа до Осло:

— Як норвезькі колеги реагували на ті умови, у яких зараз доводиться працювати медійникам України?

— Масовані удари по енергетичній інфраструктурі України прийшлися саме на час нашої зустрічі з Президентом Парламенту. Наші норвезькі партнери бачили, як редактори просто на їх очах намагалися організувати роботу медіа в умовах повітряних атак, під час вибухів, за майже відсутності зв’язку.  Одразу постало питання, що потрібні Starlink та зарядні станції, аби українські регіональні медіа мали можливість постійно працювати онлайн.

Були й дещо милі ситуації, які ще раз показали, наскільки все ж далека війна від мирних міст. Коли ми розповідали про наші складні маршрути, щоб дістатися Осло (з різних міст України потягами, автобусами до Львова, далі автобусом до Варшави, а звідти літаком до Норвегії) одна з колєжанок поцікавилася, чи це було так, тому що задорогі квитки на літак, щоб прилетіти напряму зі, скажімо, Одеси до Осло :) Лише коли ми починали розповідати про наші щоденні рутинні проблеми: як чатуєш на електроенергію, тому що потрібно за короткий час встигнути приготувати їжу, зробити купу дзвінків, подбати про дітей, про опалення та воду, яких немає, коли відсутнє світло, як бігаєш містом в пошуках кафе, де є інтернет, нас почали розуміти на геть іншому рівні. Лише так, через звичайні, доступні, прості приклади люди навколо розуміють, наскільки війна змінила наше життя. І не лише професійне.  

— Які підсумки зустрічі та плани на майбутню співпрацю?

— Головне, що нам вдалось донести важливість безпосередньої підтримки локальних незалежних медіа не через  уряд, а через профільні міжнародні організації. Адже якщо медіа отримують фінансування через уряд, існує ризик стати від нього залежними. Під час зустрічей і з віцеміністром з іноземних справ, і з Президентом Парламенту, нам вдалося пояснити, що підтримка нам потрібна для збереження свободи преси, для того, щоб незалежні локальні медіа вижили під час війни.

Лише так можна зберегти наші медіа — незалежними. У найближчому майбутньому разом з нордичними медіакомпаніями плануємо реалізувати масштабний проєкт з підтримки 10 регіональних українських редакцій іноземними медіапартнерами. Вони «підставлять своє плече», допоможуть пережити війну та «встати на ноги» після її завершення. Це тривалий амбітний проєкт, який ми плануємо реалізовувати з Українським Медіа Фондом, у співпраці з європейськими медіа.

— Чим важлива ця підтримка? З якими викликами зіткнулися незалежні медіа під час війни?

— Бізнес-моделі більшості регіональних незалежних медіа до війни були орієнтовані на рекламні доходи. З початком війни рекламні бюджети впали. Це великий виклик для медіаменеджерів, адже одразу постало питання наскільки це надовго та чим платити зарплату працівникам? За нашими спостереженнями, скорочення штату серед медіа, з котрими ми тісно співпрацюємо, практично не відбулося. Люди були готові працювати на волонтерських засадах. Цілодобово. Патріотизм як мотивація — це те, що рухає більшістю медійників. З часом пройшли трансформаційні процеси, підключилися донори, грантові програми й з’явилася можливість організувати роботу більш структуровано та прогнозовано, якщо, звісно, можна таке уявити в умовах жорсткої війни. Розуміючи важливість незалежної преси, наша Асоціація вирішила сконцентруватися на підтримці незалежних регіональних медіа: надавати фінансову допомогу на виготовлення контенту, аби журналісти в регіонах мали змогу продовжувати свою роботу та отримувати за це гідну заробітну плату, підтримуючи випуски друкованих видань, знаходячи для друку газетний папір, допомагаючи з релокацією та закупівлею техніки.

Одна з проблем — більш характерна для друкованих медіа. Відсутність паперу для друку. До лютого наші друкарні переважно використовували папір російського та білоруського виробництва. Після 24 лютого це стало неможливо. І ось це стало справжнім викликом для нас — підтримати друковані видання, бо преса в регіонах під час війни — це важливе джерело інформації. Поки нам це вдається. Завдяки підтримці донорів  всі учасники Асоціації можуть продовжувати видавати друковані видання.

З великими складнощами зіткнулись нещодавно роздержавлені медіа. Вони стали на шлях незалежного розвитку не так давно. Зараз такі медіа або закриваються, або скорочують співробітників, зменшують наклади, формати. А врятуватися можна лише гуртом, лише в об’єднаннях, бо так надійніше отримувати допомогу, і не лише фінансову, а і професійну пораду. 

В цілому, ситуація на медіаринку потроху покращується: деінде починає оживати рекламний ринок. Є медіа, які відновили обсяги реклами на 30-40%. Зважаючи на обставини, у яких ми живемо, це достатньо непоганий результат, але цього замало для самостійного розвитку.

 
Під час візиту українські ЗМІ подарували Президенту Парламенту Норвегії український прапор з підписами військових, лікарів, волонтерів, які безпосередньо беруть участь на фронті. Таку частинку України до Норвегії привезла головна редакторка «Кременчуцького Телеграфу» Леся Лазоренко.

— Це візуальне нагадування про те, що на мапі Європи є країна, де саме зараз помирають найкращі, — каже Оксана Бровко. — Це нагадування про необхідність підтримки України. Точна сучасна зброя для військових та сильне слово незалежних медіа як зброя — це те, що потрібно для перемоги України. До перемоги.