Мешканців окупованих територій тягнуть «назад у майбутнє»: Семимильними кроками «псевдореспубліки» повертаються до радянського союзу

— Я дивилася на карту і бачила, що перший населений пункт у росії — Питалово. Коли я прочитала назву, якась тривога закралася в душу, але я лишень посміхнулася своїм надуманим хвилюванням.

Ми приїхали на КПП і опинилися перед російським шлагбаумом. На вулиці було дуже холодно, але крім нас це мало кого цікавило. Ми, жінки різного віку і хлопчик 10 років, стояли на морозі майже три  години, після чого нас, нарешті,  пустили у тепле приміщення. Здавалося б, паспортний і митний контроль — і можна їхати далі. Але все виявилося інакше. 

У нас зібрали паспорти й наказали чекати. Чого — ніхто не пояснив. Минула година, дві, три…На нас ніхто не звертав уваги.

Вже було опівночі, коли зі службового входу вийшла молода дівчина зі сльозами на очах. Ми стали розпитувати, що трапилося, і Аліна – так її звали, розповіла, що фсбшники тримають її тут уже третю добу: не віддають документи, телефон, не пропускають ні в росію, ні назад у Латвію. Причина — якась переписка в телефоні, яка їм не сподобалася.

— Всім ставили однакові запитання: звідки й куди їдемо, що робили в Україні, чи підтримуємо війну, як ставимося до путіна, чи воюють чоловіки… Перевіряли телефон, номери, фотографії, соцмережі, читали переписку. Мене допитували одну з останніх, тому я встигла видалили всі переписки та «небезпечні» фото і картинки: з нашим прапором, із жовто-блакитними кольорами. Наша група повністю пройшла це катування лише о 16.00.

Аліні, яку тримали три доби, повернули паспорт і телефон, але її розвернули назад, у рф не пустили. Дівчина була тому дуже рада і сказала, що ніколи в житті більше туди не поїде…

— Дитину ганьблять перед усією школою, і кажуть, що то таке виховання. Я ніяк не могла зрозуміти, чому батьки це дозволяють. А потім побачила, що вони і самі так зачаровані російською брехнею, що не можуть нормально адекватно мислити.

До того ж у багатьох закладах, на підприємствах щоранку проводять так звану політінформацію. Тобто день вони починають з обговорення «злочинів укронацистів та рятівників-росіян, які нарешті позбавляють світ від фашистської чуми».

Мені здається, коли людям щодобово це вкладають у голову: ввечері ТБ, зранку керівники, людина рано чи пізно повірить.

Хоча серед моїх знайомих багато людей до «рятівної росії» мають дуже скептичне ставлення. Можливо, тому, що не дивляться новини...

— Я була дуже здивована тим, що російська влада роздає гроші направо і наліво. Вигадали всіляку соціальну допомогу за різними напрямами. Всім поспіль по 10 тис. рублів роздають. Дехто двічі вже отримав. Материнський капітал нараховують та багато іншого. Багато людей по дві пенсії отримують: вдома та в Україні. Вчителі зараз найбагатші люди: найменша зарплата — від 50 тисяч рублів. А моя знайома з великим стажем кожного місяця отримує по 100 тисяч.

При цьому у шахтарів зарплата не більше 25 тисяч рублів, хоча пенсія у багатьох максимальна — 42 тисячі. Але більшість людей все ж таки перебивається з копійки на копійку.

— При цьому про якість послуг навіть не йдеться! Сміття по всьому місту, по всіх посадках, повсюди! Вода — з перебоями.

Зараз по всій Луганській області воду постачає компанія «Луганськвода». Це аферисти в законі! І я не кажу про перебої з водопостачанням, про каналізацію, яка тече по всьому місту. Я кажу про їхнє шахрайство!

Ця компанія вирішила не сповіщати абонентів про кінець терміну повірки лічильників, які стоять в оселях, і через пів року (а буває і через 7-8 місяців) сповіщає справного платника про великий борг. Люди починають з’ясовувати, звідки беруться тисячі, адже вони щомісяця платять не більше 100 рублів, і виявляється, що їм нараховують уже декілька місяців за нормами по 500 руб із прописаної у квартирі людини! При цьому такі правила прийняті на законній основі! І нікому нічого не доведеш! Навіть у суді.

— Коли я приїхала, тут усі обговорювали візит путіна до Луганська. Я попитала батьків, чи вони насправді в це вірять? І вони, дуже грамотні та освічені люди, почали мені розповідати про те, як путін несподівано, без попередження, відвідав Луганськ. І що їхав він по найрозбитішій дорозі, і тепер уся влада злякалася і почала дорогу ту ремонтувати…

На моє питання, чи може то жарт такий, чи «іміджева зроблена новина», татко відповів, що не бачить нічого дивного в тому, що президент відвідав один із регіонів держави.

Мені було нічого відповісти на це, і я ще більше засмутилася через те, що і мої батьки наївно повелися на цю нескінченну російську брехню…