«Ми зустріли дівчину з дитиною, яка йшла по трасі і ридала». Інтерв'ю з Оксаною Корнет, яка з дітьми виїхала з Маріуполя

На цих кадрах — горить сусідній будинок, у який потрапила авіабомба

Залишатися там було неможливо. Після вибуху все засипало камінням, і для того, щоб вибратися з підвалу, маріупольцям довелося розгрібати завали. Багато людей загинуло. Тіла були розкидані по вулиці.

Оксана каже, що коли Сергій Корнет приїхав і побачив це жахіття, був у шоці. Він не міг повірити, що ще вчора приїжджав — і все було ціле. 15 березня військовий встиг вчасно вивезти родину у Приморський район міста, бо на наступний день той фланг забрали російські солдати.

У Приморському районі Оксану з дітьми прихистила психологиня, до якої вона ходила на терапію. Жінка розповідає, що 24 березня інтуїція сказала їй: «У тебе є три дні, щоб виїхати!»

На той час у Маріуполі вже складно було знайти цілу машину з робочим акумулятором (з діодної стрічки акумуляторів робили ліхтарики). Крім того, не було бензину і ніде було його купити.

За словами Оксани, вона ходила по хатах на вулиці та питала, чи хтось має автівку і хоче виїхати. І відгукнувся містянин, який сховав у гаражі автомобіль. Але він не мав бензину.

Вони домовилися, що чоловік Оксани на наступний день привезе бензин у такій кількості, щоб цей чоловік міг ще вивезти свою сім’ю.

На російському блокпості їхнього водія повністю роздягли, шукали у нього татуювання або сліди від бронежилета чи автомата, потім відпустили.

Оксана додає, що у них не було грошей, тільки на карті. І банкомати не працювали — не зняти їх.

Цей бізнесмен довіз Оксану з дітьми у Ялту Маріупольського району. У дорозі розповів: він мільйонер, мав кілька підприємств і яхту у Маріуполі, але все розбомбили — лише машину встиг забрати.

Під час евакуації в одному з селищ вони зустріли дівчину з півторарічною дитиною, яка йшла по трасі та ридала:

У тої дівчини нічого з собою не було — ні речей, ні грошей.

Дістатися до Запоріжжя за день було неможливо, бо довго затримували на блокпостах, а вночі небезпечно — їхати не можна, адже одразу розстрілюють машини. Стояти у полі теж не варіант — бо дуже холодно, а зайвого бензину немає, щоб обігрівати автівку, і купити його ніде, навіть якщо маєш гроші.

Тож ночувати довелося у санаторії у Бердянську, у якому баптисти облаштували спальні місця і приймали на ночівлю тих, хто тікає з Маріуполя.

Загалом родина евакуювалася на підконтрольну територію три дні, довелося пройти 18 російських блокпостів, де їх прискіпливо перевіряли.

Після евакуації з Маріуполя родина приїхала на Кременчуччину, бо Сергій Корнет родом з Глобинщини. Спочатку жили у його батьків, а зараз винаймають житло у Кременчуці. Також 2 місяці жили у друзів в Івано-Франківську, бо, як сказала Оксана, «треба було якось себе приводити до ладу»:

Своє життя у Маріуполі після початку повномасштабної війни Оксана Корнет називає «місяцем постійної боротьби». Ні фотографій, ні відео з того періоду у неї майже не залишилося. Довелося все видалити перед тим, як проходити російські блокпости. І зараз вона шкодує про це, бо таку інформацію можна було б долучити до доказової бази під час розслідувань злочинів РФ. Але на той час це була необхідність.

На відео — машини, на яких виїжджали до Запоріжжя