Про прості програми для українців, мовний бар’єр та ведмедів на вулицях — кременчужани розповіли про своє життя в Словаччині

Словаччина довгий час є притулком для багатьох українців, які шукають кращого життя або безпеки від війни на батьківщині. З кожним роком все більше наших громадян обирають саме цю країну як новий дім. Річ у тому, що Словаччина має спрощену програму з оформлення документів для українців, велику українську діаспору й схожий менталітет.

Кременчужанка Наталія зі своїми двома доньками поїхала в Словаччину в перші дні повномасштабного вторгнення. На той час там вже рік жив й працював її чоловік.

Жінка розповіла «Кременчуцькому Телеграфу» про особливості життя в сусідній країні та всі примари міграції.

Про «тимчасовий захист»

Про переїзд родина замислювалася задовго до початку війни. Чоловік Наталії хотів спробували пожити й попрацювати в країнах Європи, тому розглядав різні варіанти міграції. Словаччина виявилася самою лояльною до українців, тому Дмитро поїхав туди, оформивши дозвіл на проживання з метою підприємницької діяльності.

Наталія з доньками, 18 й 7 років, потрапила в Словаччину через рік — вже після того, як в Україні почалася війна. По приїзду відразу зайнялися оформленням «тимчасового захисту», який дає певні пільги й підтримку українцям.

Жінка каже, що ніяких труднощів з оформленням не було. Все доволі швидко й просто. Єдине — довелося в черзі дві години постояти, але після цього отримали папери, які дають право проживати, навчатися й працювати в Словаччині. На ці документи також розповсюджуються медичне страхування.

Роботу знайшли доволі швидко. Звісно, вона була не за спеціальністю й не зовсім престижною, але приносила гроші, і це, за словами жінки, на той момент було доволі важливо.

Щоб заробляти більше потрібно знати мову, тому жінка пішла на курси — безкоштовні по програмі для українців. За два місяці вивчити мову не встигла, але розуміти й читати на словацькому навчилася.

Хоча вона зізнається, що й досі має певні мовні труднощі. Саме це, за її словами, для неї найскладніша проблема на сьогодні.

Старша донька, хоч і закінчила успішно курси, але в Словаччині не затрималася — доволі швидко повернулася в Україну, бо з перших днів хотіла додому.

А ось молодша ніяких проблем з мовою не мала. Вона відразу почала спілкуватися з однолітками й за пару місяців майже вільно розмовляла словацькою.

До речі, коли прийшов час йти до школи, вчителька навіть не помітила різниці в спілкуванні з місцевими дітьми. Дівчинка розмовляла без акценту, читала вірші й співала словацькі пісні.

Про школу

Навчальний рік в Словаччині — з 1 вересня до 1 липня. За цей період є осінні, різдвяні, зимові та весняні канікули. Приводити до школи дітей можна з шостої ранку — є, так званий, шкільний клуб, де в очікуванні початку занять з дітьми займається черговий вчитель.

До вчителів діти звертаються за ім’ям. Навчання триває з 8.00 до 13.00, потім перерва на обід й післяобідні зайняття в шкільному клубі до 16.00.

В класах — від 24 до 26 дітей. Форми немає, дозволяють ходити в чому зручно, навіть в кімнатних тапках. Найвища оцінка — одиниця, найнижча — п’ятірка.

В школі часто проводять свята з урахуванням інтересів кожної дитини.

Про медицину

«Тимчасовий захист» для українців передбачає медичне страхування. Воно покриває лікування у терапевта, з яким заключний договір, а також у фахівців за напрямками, крім стоматолога. Але для того, щоб записатися на таке безкоштовне обстеження й лікування, треба почекати довгий час в черзі. Це стосується не тільки дорослих, а й дітей. Для них теж передбачені черги на безкоштовне медичне обслуговування.

Про працевлаштування й зарплатню

Наталія каже, що в Братиславі зараз багато українців. Живуть й працюють, відкривають власний бізнес.

Також жінки працюють в супермаркетах, чоловіки — на будівництві.

До речі середня зарплата в Словаччині для наших громадян з «тимчасовим захистом» від 4,5 до 7 євро за годину.

Про продукти й громадський транспорт

Не зважаючи на те, що багато продуктів в Словаччині смачні, Наталія сумує за українською кухнею.

Громадський транспорт працює в єдиній системі: тобто на маршруті може бути автобус, трамвай — білет купляється один. Його вартість залежить від часу поїздки.

У всіх автобусах, трамваях, потягах є кондиціонери, інтернет й зарядки для телефонів.

Про житло

Житло українцям словаки здають не охоче. Вони розуміють, що багато хто приїхав «пересидіти» війну й як тільки в Україні стане спокійно, люди повернуться додому. А словаки хочуть надійних наймачів на кілька років.

Але навіть з житлом українцям допомагає словацький уряд. Багато людей жили безкоштовно за пільговою програмою — витрати на оренду квартир й навіть кімнату в готелі компенсувала країна. Ця програма діяла для всіх українців до 1 липня. Її продовжили для певної категорії та тих, хто приїжджаю зараз.

Про погоду, подорожі й ведмедів

Клімат в Братиславі складний. Там дуже сильні вітри й температурні коливання. В один день температура може з +35 градусів різко впасти до +10.

Якщо в Альпах випадає сніг, то холодний вітер може й мороз надути. Тож вибираючись на прогулянку, навіть влітку треба завжди мати з собою комплект теплого одягу.

Цікавий факт — по Братиславі вільно гуляють кабани й ведмеді. Їх заборонено стріляти — вони охороняються законом. Коли небезпечна тварина заходить у місто, поліціянти їздять й попереджають про небезпеку.

Про словаків

За словами Наталії, с добрі, ввічливі й чуйні люди. В перші дні війни вони дуже допомагали українцям. За власною ініціативою їхали на кордон, безкоштовно своїми машинами відвозили людей в різні міста, допомагали з житлом.

Дехто з українців вважав, що це працюють волонтери, але насправді, це були звичайні небайдужі люди.

Про мрії

Як всі українці, наші земляки мріють про закінчення війни й повернення додому. Ніщо не може його замінити.