«Втратив здоров’я — отримав 652 грн», — важкопоранений військовий розповів, з якими проблемами стикається щодня

Рішення йти на фронт Дмитро Лєщов ухвалив самостійно. 31-річний чоловік добровільно пішов захищати країну від росіян. Він був готовий віддати життя заради майбутнього країни, проте після важкого поранення фактично залишився віч-на-віч зі своїми проблемами. Він почувається покинутим напризволяще командуванням і державою. Замість необхідної допомоги чоловік отримує 652 гривні на місяць, не може оформити необхідні папери, пройти операційне лікування й розраховує лише на підтримку родини, волонтерів і небайдужих людей.

Дмитро Лєщов із Луганщини. Він переїхав до Горішніх Плавнів після того, як у його будинок у Сєверодонецьку влучив російський снаряд. 

До лав ЗСУ хлопець пішов у лютому 2023 року. 

У навчальному центрі він показав гарні результати зі стрільби й отримав пропозицію поїхати в Іспанію на навчання, де готували снайперів. Місяць провів закордоном і після повернення був направлений на службу в 5 ОШБ.

Перше завдання

Дмитро потрапив у Бахмут. Каже, що відпочатку розумів усю небезпеку, з якою може зіткнутися, але відступати не звик. Навіть після слів одного з командирів про те, що з Бахмута повертаються лише 200-ті або 300-ті, не злякався. А ось перше бойове завдання вивело військового з рівноваги. 

Звик чи ні, але ставлення до виконання завдань змінив. З лютого по травень 2023 року снайпер успішно виконував усі накази. Каже, що іноді доводилося по кілька діб чекати, але промашок у нього не було. 

Він би й далі виконував завдання, але отримав поранення.

«Краще добийте мене, ніж я буду живцем похований»

12 травня 2023 року снайпер сидів на бойовій позиції в Бахмуті на третьому поверсі дев’ятиповерхівки. Разом із напарником-коригувальником вони вже дві доби відслідковували росіян. Неочікувано військові побачили світлову кулю, що підіймалася в небо.

Усвідомлення неминучого надало сил. 

Якоїсь миті той самий дядя Вітя всунув Дмитру автомат у руку, щоб він сам застрелився… Але побратими вирішили не залишати хлопця й продовжили довбати стіни. 

Його витягли з-під завалу, поклали в машину й, відстрілюючись, евакуювали до першого медичного пункту. 

У військового була зламана рука, важкотравмований колінний суглоб, розірване коліно, серйозна травма голови. 

У стабілізаційному пункті пораненому надали першу допомогу й наступного дня відправили до найближчого шпиталю.

За рік — вісім операцій, і потрібна ще одна

Дмитро згадує, що після першого шпиталю у Часовому Яру він потрапив до клініки у Дніпрі, потім була лікарня в Житомирі. Йому робили операції одну за одною. 

А потім з’явилася ще одна проблема — через травму голови на мозку утворилася кіста, яка спровокувала напад епілепсії. Після нього хлопець потрапив до Київського інституту травматології. 

Він повернувся до Горішніх Плавнів на подальше лікування. І вже тут, у місцевій лікарні, виявилося, що на нозі пішло ускладнення, була занесена інфекція. 

Почалося нове коло випробувань: видалення сепсису, чергова складна операція, реабілітація. 

За цей час чоловік пройшов уже вісім оперативних втручань, і зараз йому знову потрібна операція. 

«Замкнене коло»

Це не єдині труднощі, з якими зіткнувся Дмитро. За його словами, головна проблема — це військова система, яку неможливо подолати. Довгий час поранений хлопець ходить замкненим колом й не може знайти виходу.

Річ у тім, що у нього немає військового квитка — він разом із телефоном та іншими особистими речами залишився на позиціях у Бахмуті. 

Чоловік писав рапорт на відновлення документа, але й досі не отримав його. 

Дмитро каже, що видачу квитка гальмує військова частина. Він уже звертався по допомогу на «гарячу лінію» Міністерства оборони. Там вислухали, ввічливо поговорили й пообіцяли допомогти. Але питання досі залишається відкритим.

Він каже, що писав рапорт на переведення в іншу бригаду, але його не підписують. 

Військовий підкреслює, що пішов добровольцем захищати країну, що виконував усі бойові завдання, а тепер, коли йому потрібна допомога, всі відвертаються.

Зараз Дмитра Лєщова вивели поза штат, перевели з 5 ОШБ до резервроти, й це принесло нові проблеми. Цього разу фінансові.

«Мені платять 652 грн на місяць!»

Складно передати словами ті емоції, які переживає поранений військовий, коли розповідає про гроші, які зараз отримує. З березня він отримує 652 грн.

Зараз першочергове питання, яке стоїть перед Дмитром — це проведення операції. На неї потрібні гроші. Завдяки волонтерам, діючим військовим, які не відмовляють у невеликих сумах, і небайдужим людям вже вдалося зібрати понад 40 тисяч гривень, але гроші все ще потрібні на подальшу реабілітацію. Тому ті, хто бажає допомогти, можуть долучатися до збору 4441111145594218.

До речі, поранений військовий підкреслює, що завдяки волонтерам вирішується багато питань, зокрема й там, на передку.

«Хочу звільнитися з армії й повернутися до цивільного життя»

Чоловік розчарований в армійській системі. Відверто називає те, що там коїться, анархією, й не знає, як це можна подолати. Ще рік тому він хотів захищати країну, вірив у світле майбутнє, а зараз мріє про повернення до цивільного життя.