Напередодні 9 травня кременчужанам показали, що знаходиться у серці меморіалу «Вічно живим»

7 травня, напередодні Дня Перемоги над нацизмом, кременчужанам показали, що знаходиться у серці меморіалу «Вічно живим» на проспекті Свободи, а також розповіли, хто «піклується» про Вічний вогонь та скільки коштів кожного року йде на його підтримання.

Меморіал «Вічно живим» урочисто відкрили 28 вересня 1973 року, його звели до 30-річчя звільнення Кременчука від німецьких окупантів. Місце, де він знаходиться, було обране не випадково — там розташовувався концтабір, у якому загинуло 93 тисячі людей.

Одразу кілька кременчуцьких підприємств доклали зусиль для створення цього пам'ятника:

• проєкт благоустрою площі та парку поблизу меморіалу у 1972 році розробив Кременчуцький відділ Полтавського філіалу «Укрміськбудпроєкт»;
• проєкт постаменту під чашу вічного вогню окремо створив проєктний відділ КрАЗ ОА і МПП;
• газовий пальник виготовили на Заводі дорожніх машин (з 2006 року «Кредмаш»);
• у липні 1973 року «Міськгаз» збудував та ввів в експлуатацію газопровід низького тиску, підведений до пальника.

Меморіал з 1973 року знаходиться на балансі ПрАТ «Кременчукгаз», усі витрати на підтримання Вічного вогню лежать на ньому.

Якщо говорити мовою цифр, то підприємство витрачає:

• від 2 000 до 5 500 кубів природного газу щомісяця;
• від 35 000 до 70 000 кубів газу на рік;
• це обходиться у середньому у 250 тисяч грн на рік.

Для порівняння, житловий будинок площею 70 кв. м споживає взимку до 600 кубів газу на місяць та до 4 500 кубів — на рік.

Насправді мало хто з кременчужан здогадується, що труба газопроводу, яка відходить від магістралі та живить Вічний вогонь, простягається під землею на відстані 41 м від самого меморіалу «Вічно живим».

Прямо у сусідньому дворі знаходиться побілений стовп, а біля нього розташовуються газорозподільчі мережі та газовий колодязь, з якого і йде подача «палива» до зірки (до речі, вона виконана з латунно-мідного сплаву).

 
З цього колодязя газ перетікає у ще один (який знаходиться безпосередньо під площею меморіалу), а вже звідти здійснюється подача прямо у чашу Вічного вогню, де встановлений газовий пальник перетворює газ у яскраве полум'я.

А ви помічали, що прямо біля підніжжя меморіалу знаходяться два люки? Саме опускаючись у них, працівники проводять перевірку та налагодження обладнання

Камера під меморіалом має певний розмір, щоб був достатній об'єм кисню — для того, аби газ правильно згоряв.

І от уже майже 47 років працівники «Кременчукгазу» підтримують Вічний вогонь. Для того, щоб він не згас, чашу потрібно регулярно очищати від сміття, а також слідкувати за станом газового обладнання, контролювати тиск, чистити пальник та підземну камеру, перевіряти, чи немає витоку газу.

Регламентні роботи по «догляду за вогнем» проводяться раз на місяць, а також перед святковими заходами. У такий день вогонь гасять, обладнання перевіряють, очищують від сміття. Аби прибрати нагар, який утворюється на зірці, використовують наждачний папір та щітки. Працівники з усмішкою кажуть, що нічого кращого за звичайну наждачку для цих цілей не придумали.

За словами начальника департаменту мереж ПрАТ «Кременчукгаз» Євгенія Козлова, обладнання, яке підтримує Вічний вогонь, застаріло і потребує модернізації, проте на це потрібні чималі кошти. Загалом працівники «Кременчукгазу» його підтримають у належному стані, можуть замінити прокладки, змастити якісь деталі, проте основна конструкція залишається незмінною з 1973 року.

Начальник департаменту мереж ПрАТ «Кременчукгаз» Євгеній Козлов

На запитання від преси, чи не планує керівництво «Кременчукгазу» відмовитися від утримання Вічного вогню та загасити його або виставити рахунок за використаний газу місту, голова правління ПрАТ «Кременчукгаз» Богдан Оксененко заперечив та відповів, що підприємство вважає це своєю соціальною місією.

Голова правління ПрАТ «Кременчукгаз» Богдан Оксененко

Пан Оксененко живе у Кременчуці близько 12 років, проте добре розуміє всю значущість даного пам'ятника, бо він символізує усіх тих, хто став жертвою режимів, Другої Світової війни, Афганістану, Чорнобилю. Богдан Оксененко розповів, що приходить до меморіалу «Вічно живим» зі своєю родиною, з дітьми.

На жаль, не усі кременчужани усвідомлюють цінність меморіалу, не завжди з повагою ставляться до пам'ятника, а сміття, яке потрапляє у чашу, у лютому минулого року мало не загасило Вічний вогонь повністю.

Ось так виглядає мішок зі тижневим сміттям, яке вичистили з меморіалу

Якщо ж вогонь таки згасне, газонебезпечної ситуації це не створить, бо приміщення камери під землею провітрюється, тому газ просто вийде на поверхню і не накопичиться.

Та полум'я у серцях кременчужан не згасне ніколи, бо пам'ять про мужність минулих поколінь завжди житиме у душах людей. І хоча у цьому році через карантин масові заходи заборонені, кожен охочий може прийти до меморіалу «Вічно живим» у будь-який час, аби вшанувати загиблих хвилиною мовчання та покласти квіти до підніжжя пам'ятника.