Трагедія в Олешках та районі: люди гинуть у водній пастці

Якщо після прориву дамби наші люди одразу кинулись на допомогу правобережжю, до Херсону поїхали волонтери та допомога, то ситуація на окупованому лівобережжі просто моторошна. Це один із найбридкіших злочинів мордору: воно вирішило, що «спасение утопающих — дело рук самих утопающих».

Місто Олешки, що на 90% пішло під воду, розташоване на лівому березі Дніпра неподалік Херсона, в 70 кілометрів від зруйнованої дамби. Олешківська територіальна громада включає 12 населених пунктів, які також постраждали: подекуди вода сягає 4 метрів. Сильно затопило і Голу Пристань, що трохи далі вздовж ріки.

З водяної пастки людям допомагають рятуватися волонтери: вони оперативно організували збір адрес он-лайн, пошук човнів, забезпечили координацію. Кременчужанка, що також приєдналися до волонтерського чату, розповіла про те, як волонтери та місцеві намагалися рятувати людей з водяного полону, доки «спали» так звані «рятівники» мордору.

«Стало просто страшно. Сотні повідомлень приходили просто за хвилину. Ми не встигали опрацьовувати прохання про допомогу»

Доки так звана влада на лівобережжі удавала, що все сухо та комфортно, волонтери з України та інших країн об'єдналися у телеграм-чатах та дистанційно взялись організовувати порятунок людей з водяного полону.

Я приєдналась до допомоги онлайн, почала переносити адреси з проханням про допомогу з чату до таблиці. Стало просто страшно. Сотні повідомлень приходили за хвилину. Ми не встигали обробляти шквал заявок: поки ти розбираєшся з одним повідомленням, люди просто сиплять адреси, де потерпають їхні близькі та друзі.

З такими темпами карту можна створювати тиждень, а часу немає, людей треба витягати негайно. Повно меседжів про пенсіонерів на дахах, на горищах, які вже підтопило. Багато дуже стареньких людей, не ходячих, є люди після інсульту, інсулінозалежні, малі діти… І вони вже протримались день, скільки вони витримають ще? Наскільки ще підніметься вода? Чи можуть вони вистояти, доки прийде допомога? Та коли вона прийде? Цього ніхто не знав.

На мапі, що створили волонтери, зараз майже дві тисячі адрес, і по кожній адресі мінімум 1-5 чоловік, а те й набагато більше… Бо коли вода затоплювала будинок, люди перепливали на найвищу точку вулиці й там гуртувались, тож були заявки й на 10-50 людей.

«Волонтерів просто не пустили військові»

— Над мапою працювали всю ніч, вранці 7 липня волонтери вже знайшли човни та мали прибути рятувати людей. І тут я бачу у чаті меседж, що їх просто не пустили військові. Карта з адресами є, помітки «негайно» є, човни знайшли, а забрати людей неможливо…

Потім потроху у чаті почали надходити меседжі, що людей забирають — це не було масово, і ніхто не розумів, хто саме їх вивозять. Говорили, місцеві хлопці на човні. Що у цей час робили мчс пєдєрації? Так, вони вивісили телефони для прийому заявок, проте я бачила меседжі від людей, що вони не могли додзвонитися (можливо, бо багато заявок). Були ті, хто додзвонився і як мінімум добу до них ніхто не їхав.

Лише о другій половині дня вони начебто щось почали робити. Однак у чаті я ніколи не бачила меседжа, «нас врятували мнс». За весь час у пабліках зустрілась одна фото з їх судном та одне показове відео з «рятівниками-військовими» мордора. В них було замало човнів та натхнення, адже офіційно «все добре».

Переважно, у пабліках відео човнів звичайних людей, що рятують тих, хто в біді.

А за даними з мордору, вдень 7 червня із затоплених населених пунктів було евакуйовано 1,5 тис. осіб. Це дивує, бо повідомлень у чат про те, що людей врятували, загалом не багато. Складається враження, що вивозять дуже повільно, і переважно небайдужі місцеві та волонтери, яким вдалось прорватися. Вивозять просто до незатоплених районів Олешків — на виїзді з міста стоять блокпости: далі не випускають. Потрапити по воді до українського правобережжя практично неможливо, там велика течія та вірогідність обстрілів.

У деякі райони човни взагалі не могли дістатися через течію: потрібен потужний мотор. Ми знаємо місця, де багато людей й у критичній ситуації, їх видно на мапі, але дістатися до них не можуть. Це не лише самі Олешки: дуже багато повідомлень про критичний рівень води з сіл Солонці, Саги, Кардашинка… І всі чекають, що там на вулиці Нижня в Олешках: на ній високий рівень води, волонтерів туди просто не пустили. Вони підозрюють, що вже просто немає кого рятувати, а в чатах ширяться меседжі, що там багато трупів. Чекаємо, сподіваємось, що цей не так.

Фото Голої Пристані, Олешок та району з різних чатів та соцмереж

Офіційно зараз до десятка загинувших — такі дані наразі дають і в мордорі, і міський голова. Проте волонтери не мають особливого оптимізму: фізично старенькі люди з хворобами можуть просто не виплисти у районах, де висока вода. Багато зниклих безвісти. Люди давно перестали виходити на зв’язок: вони вже три дні провели у водяному капкані. Звісно, могли просто розрядитись телефони. Проте факторів, які не на користь людям, дуже багато. Є ті, кого доставили до лікарень з переохолодженням: вночі температура +13, а жити доводиться на даху, або на горищі, що підтоплює. Вдень навпаки жарить сонце. Запаси води, їжі та ліків лімітовані. Обнадіює, що вже зустрічаються повідомлення, що вода перестає прибувати, десь навіть потроху відходить.

Зараз на волонтерській мапі майже 2 тисячі адрес, де люди потребують допомоги, і ще 266 помічені як врятовані. Проте звісно ж, ці дані можуть бути не повні: будемо сподіватися, що евакуйованих більше. На мапі майже 235 адрес, де допомога потрібна негайно, понад 200 — де люди сидять на даху або на горищі, 42 адреси з маломобільними людьми, понад сотня адрес з дітьми.

Найбільше заявок на порятунок надходить з міст Олешки, Гола Пристань, сіл Солонці, Кардашинка, Кохани, Саги. Коли човен їде у певний район, його власнику надають вибірку за адресами, аби нікого не пропустив. Бо люди не завжди чують човен або неспроможні подати сигнал SOS. Також адресу з мапою передають до мнс, проте співпраці з ними не виходить.

«Якщо волонтери не зберуть статистику, ніхто не знатиме масштабів трагедії»

— Волонтери проявили неймовірну злагодженість. Це незнайомі між собою люди, що побачили, яка прийшла біда, та моментально зорієнтувались. Не було одного-єдиного координатора: люди просто вливалися та по ходу починали випрацьовувати спільні рішення. Усього в чаті евакуації понад 8 тис. людей, у закритому волонтерському чаті десь 200 користувачів. Кажуть, наче найбільший чат порятунку створив син пенсіонера, який виявився заблокованим водою на горищі в Олешки. Є ті, хто реально працює цілодобово з перервою на сон 4-5 годин (до речі, серед них і люди з модору та Казахстану), хтось за можливості підхоплює якісь задачі на кілька годин.

Здається, що у деяких вже є досвід участі у рятувальних операціях: моментально розробили інструкції для всіх, структурували чат за різними напрямками роботи, долучили айтішників для оптимізації процесів, зібрати заявки від інших волонтерських груп, чат-ботів, адреси для розміщення потерпілих, кошти на закупівлю човнів тощо. Зараз складають списки евакуйованих, зниклих безвісти, загиблих. Бо крім людей цього робити нікому. Якщо волонтери не зберуть статистику, ніхто не знатиме масштабів трагедії, що сталась на лівобережжі. Росіяни скажуть, що жертв нема, і вони всіх врятували.

Російська влада спочатку після прориву греблі запевняла, що повноцінної евакуації не знадобиться. У результаті в зоні затоплення не виявилося повноцінного угрупування МНС.

Ну, а такою була реакція світу. По лівобережжю взагалі вакуум. До речі, є й російські ресурси, що б’ють на сполох та пишуть правду про лівобережжя, що пішло під воду, рятівників, які не рятують… Проте за кращими традиціями мордору, такі ресурси банять.