БЛОГЪ: За якою такою збоченою логікою, керувати Кременчуком мають ті, хто програв вибори?

В Кременчуці стала дуже популярною тема «громадського контролю» за роботою міської ради, який проявляється у різних формах: починаючи від криків «ганьба» на пленарних засіданнях і закінчуючи спробами уведення до складу виконавчого комітету міської ради так званих «громадських активістів».

На останньому я хочу зупинитись докладно, оскільки це є предметом багаточисельних навколо політичних спекуляцій.

Ті, хто спекулює «громадськими активістами» виходить з того, що ці активісти, немов би, представляють інтереси громади і тому до них слід прислухатись і виконувати їх бажання, бо інакше – ти виступаєш проти громади.

Але є прості питання, неупереджені відповіді на які розставляють все по своїм місцям.

Хто визначив, що, наприклад, умовна Тіщенко, - представляє інтереси громади, а умовний Бокован, за якого проголосувало стільки громадян, що його обрано депутатом міської ради – не представляє?

Хто уповноважив умовну Тіщенко або умовного Красовського репрезентувати інтереси громади? За якими процедурами проходило таке уповноваження? Яку саме громаду вони представляють? Яка кількість цієї громади? На яких умовах вони це роблять? Чи не призначили вони самі себе «активістами», і тепер вимагають силою горла прислухатись до них?

Чому саме умовні Тіщенко, або умовна Дашко, або умовний Красовський, політичні невдахи, які програли вибори, яким виборці дали свою оцінку, залишивши їх за бортом виборчих перегонів, мають бути членами виконавчого комітету міської ради, а не ті люди, яких визначать законно обрані депутати, і за якими стоять реальні виборці?

Відповіді на ці питання є простими.

Є реальні політичні сили, які несуть відповідальність перед виборцями за результати своєї роботи. Саме ці, і виключно ці, політичні сили, які взяли на себе політичну відповідальність, і повинні формувати виконавчі органи влади та реалізовувати своє бачення розвитку та життя міста. За якою такою збоченою логікою, керувати містом мають ті, хто програв вибори, не несе ніякої політичної відповідальності за результати такого керування, та ще й посиленно паплюжить політичних переможців? Є очевидним, що введення таких людей в керівництво містом буде означати створення самому собі перешкод в реалізації передвиборчих програм. Хто розумний так буде чинити? Як може рухатись автомобіль, якщо його передні колеса їдуть вперед, а задні – назад? Чи далеко він проїде?

Неважко бачити, що карта «громадських активістів» розігрується тими політичними силами, які або не отримали підтримки виборців, або не увійшли до складу умовної коаліції та не взяли на себе політичної відповідальності за функціонування міста. Через таких «громадських активістів» ці сили намагаються влізти у владу через вікно, коли їх не пустили через двері. І роблять це вони для того, щоби мати більше можливостей гальмувати роботу діючої влади, більше можливостей для створення її негативного іміджу, більше можливостей для свого реваншу.

Звичайно, що інтересами виборців та громади тут і не пахне.